вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Про Євромайдан: як писати хроніку

Цього разу під об’єктив потрапило революційне видання «Євромайдан: хроніка відчуттів». Це один із випадків, коли книгу купують ще до виходу, молоде видавництво «Diskursus» робить гроші з повітря і «зриває» рейтинг продажів книгарні «Є».

Отож, якщо хтось ще не чув про неї, то розповім про що ця книга, як її створено і де можна знайти. Це збірка єсеїв із зірковим складом авторів: Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Іван Ципердюк, Сергій Жадан, Юрій Винничук. Текстів від метрів, напевне, чекали всі. А від Жадана – героя харківського Євромайдану - найбільше.

Чекала і я. Щойно побачила в книгарні, дістала з кишені 50 грн і віддала, не вагаючись. А варто було б. Кілька слів про структуру. Збірка складається з п’яти розділів, присвячених окремому автору. Кожна частина вміщає есеї, розташовані у хронологічному порядку: від початку мирних виступів 21 листопада до подій лютого і «зречення престолу Януковичем» чи точніше його втечею. Хоча знання дня теперішнього створюють враження «новопрочитання» і певного «новорозуміння». Читаючи цю книгу, ми п’ять разів переживаємо історію Майдану, простежуючи, як змінюються погляди авторів, їхнє розуміння ситуації, проблеми, з якими зіткнулися українці. Всі колонки на початку досить подібні - яскраво виражений проєвропейський орієнтир. Але згодом ситуація постійно загострюється і тексти набувають фатальних, відчайдушних ноток. Європи все менше, а України все більше. Від останніх есеїв кожного автора в грудях читача щемить.

Окрім цього, в цій книзі, як ніколи, можна простежити отой славнозвісний стиль письменника. Мудрий та задумливий Тарас Прохасько, який акцентує на філософських питаннях усвідомлення себе, Бога, природи. «Шкода, що ти не можеш не залежати від виду, що розвивається завдяки тисячам персональних драм. Що саме ризикованість твоєї драми мусить стати однією із підмурівків процвітання виду … Час виду має трохи інший вимір, але він точніший», - роздумує Прохасько (до речі, дізнаємось, що він біолог за освітою).

Іван Ципердюк. Ім’я більшості невідоме і контрастує з авторами-колегами. Хоча його тексти від цього не програють. Есеї Ципердюка схожі на стріми з Громадського. Він близький до Майдану, описує деталі. У нього тексти-картинки. Сергій Жадан влучний, безкомпромісний. «Коли ти чітко знаєш, чого хочеш і як цього досягти – ну то чого ти будеш боятись? Бояться невпевнені, бояться легковірні, бояться ті, хто боятись звик», - стверджує автор. У його текстах багато Сходу, особливо Харкова, нетерпимості до того, що кличе себе «я як харківський міський голова». Але в Жадана багато України і патріотизму, справжнього. Ну, і Юрій Винничук «на десерт». Про нього інакше не скажеш. Завжди з іронією, сарказмом, лихим слівцем і «правдою-маткою».

Ось так коротко можна сказати про кожного автора. Але недаремно на початку було наголошено на «грошах із повітря». Справа в тому, що усі ці есеї ми читали в блогах наших улюблених письменників на сайтах ТСН, газети «День» та «Галицького кореспондента». І більшість із нас уже з ними ознайомлені. Тобто Василь Карп’юк, головний у видавництві «Diskursus», взяв ці тексти і видав їх під спільною обкладинкою. Часу це, звичайно, коштувало, адже серед десятків блогів «видатних сучасних» треба було обрати найкраще, а потім грамотно скомпонувати. Тож, якщо ви не стежите за публікаціями цих авторів, вам книга сподобається. А Василеві шана – хороший комерційний продукт із зірковими іменами, преактуальною темою та гарним оформленням.

Щодо оформлення. У цьому справді велика заслуга видання. На жаль, на зовнішній вигляд книг українські видавництва почали звертати увагу лише нещодавно, тож ця «на фоні» вирізняється. На обкладинці ви бачите гарну дівчину у народному вбранні, яка червоною ниткою зшиває жовту та блакитну частини прапора. Як на мене, зображення пророче, враховуючи теперішню ситуацію на Сході й Півдні. Не можу не сказати про якісний папір.

Підсумовуємо: оцінка виданню 4 з 5. Грає суб’єктивізм, адже справді сісти, перечитати і переоцінити все певний час потому потрібно й корисно. Колись ці історії стануть літописами, записаними учасниками подій, розкажуть про те, що сталося на наших очах, але впевнена, ще нами не до кінця усвідомлено. Якщо ви хочете зекономити, пошукайте всі есеї у блогах або ж купіть книгу і збережіть ці думки як настанову. Через десятиліття там буде що знайти нового.

P.S. А ось тепер, коли небезпека втратити її є такою реальною, коли загроза самому її існуванню вже не виглядає як щось теоретичне, раптом розумію – все, чим я займався останні двадцять років, про що говорив, чим переймався, чим тішився, так чи інакше були пов'язані саме з нею. Саме з нею я намагався порозумітись, саме їй намагався щось довести, саме до неї пробував докричатись. Саме її уваги потребував, саме її нерви випробовував. І навіть не уявляю, що робитиму, коли з нею раптом що-небудь станеться. (Сергій Жадан)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 9
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Ельвіра Яцута - розумна дівчинка. Широкі інтереси, читаюча. Оригінальна. Приємно здивований.

Відповісти
в антиконституційних мендаунах - її не знайдеш. Боротьба кланів - аж ніяк не тягне на революцію. Меду вам, дітки...
Відповісти
Васяня...
Відповісти
виявляється - примітивний збоченець! До того ж - лютий свідоміт...
Відповісти
Приємно читати незаангажовану оцінку цих текстів. Чекаю наступних рецензій.
Відповісти
похороніка української державності....
Відповісти
Цікаво, люблю розумних дівчат, від спілкування з ними отримуєш незабутнє інтелектуальне задоволення. Сам нещодавно замовив хроніку, чим вона цікава, так це тим, що це збірка есе, і вся увага зосереджується лише на роздумах письменників, тому з насолодою перегортав сторінки, заглиблювався у думки авторів...
Відповісти