вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Той хороший день

Я запитав у своєї колеги, що робить душа на сороковий день після смерті. «Якщо коротко, то на сороковий день вона залишає Землю і потрапляє на суд до Бога. А до сорокового дня душа ще на землі, ще між нами є», – відповіла вона.

На суд до Господа…

Сергійку, а, виявляється, саме дев`ятнадцятого лютого – той хороший день для тебе, щоб душа твоя до Господа йшла! Такі, як ти, рішенням Господа йдуть тільки у Рай! Твоя душа прописана у Райських Палатах!

Десятого січня помер журналіст і письменник Сергій Коломеєць. Сорок днів минуло дев`ятнадцятого лютого.



* * *

– Одного разу, дуже й дуже давно, Сергіїв батько приніс мені його оповіданнячка: вислови, мовляв, Євгене, свою думку, що мені з цими папірцями робити, - говорить головний редактор всеукраїнського тижневика «Вісник і К» Євген Якович Хотимчук. – Оповідання були наївні, простенькі, але містили вони дуже й дуже цікаві фрази: напівдитячі, напівдорослі. «Якщо хочеш стати письменником, розвивайся до письменницького рівня, - кажу Сергієві. – Але думаю, що тобі потрібно спочатку стати газетярем. Писати про речі приземленіші, інформаційного характеру. Письменником станеш пізніше!»

– Його батько знову знайшов мене у 1996-му – ми уже видавали газету «Вісник», - продовжує Євген Хотимчук. – «Хочу побачити, що він може», - відповідаю татові. Сергій почав давати замітки під псевдонімом. Отакою у нас була тоді співпраця. Зрештою влітку 1996-го він підійшов до мене: «Хочу у вас працювати!» За великим рахунком такі переходи з редакції у редакцію я не схвалюю… Але тут!.. Він виявився репортером від Бога! За сімнадцять років я, можливо, кращого репортера й не бачив!

Тоді, у 1996-му, журналістів було – троє на увесь «Вісник»: Ніна Романюк (нині – заступник головного редактора газети «Віче-інформ», власний кореспондент всеукраїнського видання «Україна молода»), Галина Федоренко (зараз – головний редактор газети «Відомості U.A».) і… Сергій Коломеєць, про якого ми завжди з любов`ю говоримо. «Боже ж ти мій, як же було важко видавати газету, коли Сергій опинився у лікарні! Я зараз дивуюся, як я виліз!» - говорить Євген Хотимчук.

* * *

Я познайомився з Сергієм у 1995-му. Хто-хто, а я вважав себе шикарним репортером, трудився редактором відділу права в обласному виданні. Сергій, хоч і був на кілька літ старший, інколи радився. «Йти у «Вісник» чи ні?» - запитав мене влітку дев`яносто шостого. «Не йди, Сергію. «Волинь-експрес», в якій ти нині, друкується уже досить давно, а «Вісник» тільки-тільки піднімається. Не йди, залишайся»

Виявляється Сергій Коломеєць значно ліпше орієнтується у виробництві, наповненні газети, ніж я. Тобто орієнтувався. «Ні, я працюватиму у «Віснику», - відповів Коломеєць. «Волинь-експрес» припинила своє існування практично з початком офіційної роботи Сергійка у виданні пана Хотимчука.

– Двотисячний рік ми зустріли із сорокатисячним тиражем, – продовжує Євген Хотимчук. – А Сергій каже на «лєтучці»: «Ви хіба не відчуваєте, що у нас застій? Що пишемо одне й те ж?» Зустрів я Геннадія Місана, колишнього керівника обласної філармонії, Царство йому небесне. Кажу Коломейцю: «А давай-но матеріал із кимось із зірок в номер, пан Місан допоможе!» Зробив. Я продовжую: «Чудовий матеріал для газети «Факти»! Хай знають про нашу Волинь!» А за якийсь час Сергій говорить: «Євгене Яковичу, мене запрошують у «Факти» власним кореспондентом…» Минули роки. Він потоваришував із моїм сином Тарасом і плідно працював у газеті «Твій вибір»...

– А дружина у Сергійка – від Бога. М`яка, щира… Бог йому віддав… - завершує старший колега.

* * *

«Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я!» (Євангелія від Матвія 21: 9).

Сергій Коломеєць таки став письменником. І теперішнього Сергійка неможливо не читати. Теперішнього, душа котрого – уже в Раю. «Перебуваючи сьогодні в стані Переходу, ми бачимо, скільки людей званих, та не вибраних. Звані – всі, хто слухав, що Бог є, хто тримав у руках Євангеліє, знає, що любов – це і є Господь. Та вибрані – ті, хто використав ці знання, хто взяв свій хрест. А хрест – це любов без умов».

«Той, хто впав – впав для себе і для Господа. Той, хто піднявся – піднявся для себе і для Господа».

Боже, виявляється, якою величною я, людина, є, бо падаю не для себе, а для Тебе! Якою величною я, проста людина, є, якщо піднімаюся для Тебе!

«Якщо ми не зможемо прийняти всіх і все таким, яким воно є, якщо будемо мати претензії до оточуючих – не пройдемо. Звершимо Перехід, тільки якщо звільнимося від гніву, образ, осуду, ворожнечі та іншої скверни».

Сергійко всіх нас учив, як звільнятися від гніву, образ, осуду, ворожнечі та скверни.

* * *

Дев`ятнадцятого лютого, у той сороковий день, коли душа Сергійкова прилетіла до Раю, я вітав з днем народження Володимира Камінського – одного із Сергійкових друзів. Їм випало щастя працювати в одній газеті – у «Віснику».

Ви можете уявити таке: щоб чиясь душа вітала людину з днем народження і одночасно летіла в Рай? Вітала, летіла, посміхалася...

Я ще мало прожив. Мені уявити важко.

…А правда ж, тоді був хороший день, 19 лютого?
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Ігоре, дякую за твої статті, колонки, замітки. За твою Працю. Живи, Ігоре, живи для нас!!!
Ти не даєш закам’яніти серцю. Живи, Ігоре!
Відповісти
Знав Сергія з студентських років.Нехай земля йому буде пухом.
Відповісти
Ігор!Ви великий молодець!!! Тримайтесь,та пишіть для нас.Я захоплююсь Вами!!!!
Відповісти
Хороша людина - Сергій Коломеєць.. як би йому не було - посміхався і вірив у краще.. і говорив про це так, що я завжди піддавалась і вірила разом з ним..хай йому буде добре там..
дякую, Ігор, що написав так тепло.. тобі бажаю здоров’я.. і ще написати багато книг))))
Відповісти
Ігор завжди був хорошим журналістом.

Але ці життєві чи, швидше, життєстверджуючі і щирі публікації справді чудові і дуже світлі. Такого зараз бракує...

Дякую!

Вічна пам'ять спочилому Сергію! І ще товстезних томів такої творчості - Ігорю!
Відповісти
Дякую вам.
Ви ті, заради кого пишу.
Відповісти