«Франкофест»: обличчя. ФОТО

Отже, Франкофест. Хто не знає - це такий двіж в селі Нагуєвичі, що на Львівщині. Це село - батьківщина Івана Франка, звідки й походить назва фестивалю. Власне, крім місця проведення, з Франком фест поєднує те, що учасники концертної програми виконують пісень на вірші Франка. А чуваки з "Коралів" навіть придумали гукати зі сцени "Кава, молоко, Франко". Також були лекції та читання віршів Франка. Ну, й все, мабуть...

Щодо фестивальних моментів організаційних, то місце круте. Під боком ліс. Транспортне сполучення дороге, але є. З водою трохи напряг, бо на другий день довелося чекати довго машину, тому ми ходили до джерела. Хоча стежина імені Ріната Леонідовіча і саме джерело все компенсують.

Наповнення програми і музичне, і поетичне, і іншопроявномистецьке - достойні. Цікавих гуртів не було, але то вже питання смаку. Багато людей приїхали на Ніко Катамадзе і Скрипку з Лє Гранд Оркестром. Були гуру і корифеї сучасної української літератури. Дуже цікаві рухи організували театрали-імпровізатори зі Львова. Казали, що вночі показували хороші фільми, але була якась "накладка" з програмою. Принаймні, скарг не було.

Питання напоїв та харчів організатори вирішили на п'ятірку. Не було перегинів з цінами і вибір не розчарував. Хоча душа халявщика бажала чогось дешевшого :)

Мінус, як на мене один, але його ще не зміг вирішити жоден з фестивалів. Це шум, який не припиняється майже всю ніч. Концерт на "Франкофесті" тривав до 3-4 ранку, а потім ще гупала електроніка, яку якмога далі поставили від наметового, але це не дуже помогло. Ну й сусіди, які могли в 6:00 співати під твоїм наметом пісень або ж голосно про щось говорити.

І ще варто згадати про ще одну проблему знову ж всіх фестивалів - туалети і душ. Особливо діставали неприємні запахи в наметовому та біля літсцени, а про нормально помитися можна було тільки мріяти.

Насамкінець трохи фото: учасники фестивалю і не зовсім.

Автор частини фото: Зю Побережнюк