вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Уродженець Волині, що живе в США, зібрав колекцію з майже 40 вишиванок

Уродженець Волині, що живе в США, зібрав колекцію з майже 40 вишиванок
Уродженець Волині Яків Мартинюк, що нині із родиною мешкає у Вашигнтоні, збирає колекцію вишиванок.

Чоловік каже, що носить вишиті сорочки не лише на свята, а й "просто так", про це йдеться в матеріалі Полісся.

З домотканого полотна або ж синтетичні, з рукавом або безрукаві, з комірцем чи без, вишиті власноруч, фабричні, принтовані, з різних регіонів, білі, сірі, чорні, жовті, – усе різноманіття вишиванок годі й перелічити. У наш час вишита сорочка – це не тільки традиційне українське вбрання, але й трендовий елемент гардеробу. І сьогодні – у День вишиванки – кожен свідомий українець обов’язково покаже світу свою найкращу сорочку. Можливо, принагідно розкаже її історію, викладе фото у соцмережі. Або просто одягне її як зазвичай, без зайвого пафосу і хизування, бо це – його (її) улюблена річ гардеробу. Так, наприклад, зробить Яків Мартинюк, у якого більше 30 вишиванок!

«Я не знаю, багато це чи ні, трішки є: 37 чи 35», – скромно відповідає Яків Митрофанович на моє запитання про кількість вишиванок у шафі. І це тільки його сорочки, а якщо порахувати вишиті вбрання дружини і діток, то ця цифра зросте чи не вдвічі.

– Я ходжу у вишиванці на роботу, в церкву, в гості і навіть просто так. У мене немає такого, щоб одягнув її лишень раз у рік, на свято. Щодва роки буваю в Україні і щоразу привожу нову сорочку для себе і для моїх рідних. А то й декілька. Востаннє, певно, з десяток собі придбав. Уже близько десяти років отак поповнюю власну «колекцію». Люблю різноманітність, тому з кожним разом мені все важче вибрати вишиванку, якої у мене немає. А треба оновлювати, – підсумовує мій співрозмовник.

Наш герой слідкує, аби сорочки були з орнаментами, характерними для різних регіонів України: Волині, Слобожанщини, Буковини тощо. Тож у підсумку йому наразі не вистачає хіба що одного-двох регіонів. Крім цього, Яків Митрофанович зберігає ще й батькову сорочку, дбайливо вишиту материнськими руками. Заразом зізнається, що через гру улюблених яскраво-зелених кольорів особливо вподобав білоруську вишивку. Позаяк любить, аби довкола все зеленіло і квітувало. А ще зелений – це барва рідної Камінь-Каширщини, її символіки, колір лісів і луків. Та й дивним чином так склалося, що навіть штат Вашингтон має псевдонім «Вічнозелена держава». Підкреслимо, що в окрузі Великий Сіетл мешкає більше 70 тисяч слов’ян, велика частина з них – українці. Тож на День вишиванки, День прапора і День Незалежності України українська громада збирається у парку, проводить різноманітні концерти і поетичні читання. Тоді паркові зони рясніють вишитими сорочками, віночками та стрічками. І хоча мода на вишиванку трішки спала, справжні шанувальники українського не втрачають можливості одягнути рідну сорочку для власного задоволення. За покликом душі, а не задля реклами. Цим переконанням вірний і наш земляк.

Закономірно, що розмова про вишиванки «завернула» до теми українства та історії, зокрема до його рецепції за кордоном. Так, розповів уродженець Тоболів, для американців раніше всі були «руськими», а з початком війни на Донбасі місцеві почали розрізняти українців і росіян. І хоча вихідці з України в США все ще імігранти, місцеві здебільшого позитивно сприймають, що вони не бояться самоідентифікуватися. Тож незважаючи на те, що Мартинюки давно мешкають у штаті Вашингтон (США), вони й надалі святкують Великдень, Різдво, Новий рік як і на батьківщині. Діти люблять українську кухню, натомість глава сім’ї зберігає частку рідної держави в заокеанському обійсті: тут майорить прапор України, є тризуб, глиняні лелеки та козак з козачкою. Яків Мартинюк вивчає історію, аби знати правду і не спасувати в різноманітних суперечках про долю нашого народу і геополітичне становище України в різні часи її становлення. Особливої гостроти в колі української діаспори, як і загалом у світі та в науці зокрема, набувають суперечливі питання, які стосуються Київської Русі, гетьмана Мазепи, діяльності УПА тощо. Чоловік усвідомлює, що українці як ніколи потребують повернення і «перезавантаження» вкраденої у них історії. А заодно цікавиться розвитком подій на батьківщині і любить дивитися козацькі змагання. І, ясна річ, продовжує шукати для себе і для своєї сім’ї красиві і неповторні вишиті сорочки.

Іванна ВЕЛИЧКО

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.