вхід реєстрація

Творча інтелігенція Луцька – про Євромайдан

Творча інтелігенція Луцька – про Євромайдан
Події в Україні розгорнулися за, мабуть, непрорахованим політтехнологами, сценарієм, коли українці встали на захист свого майбутнього, яким вони хочуть його бачити.

У всьому світі такий вияв пробудження національної свідомості вже знають як Євромайдан, а дехто охрестив Єврореволюцією.

Творчі люди Волині висловили свої думки щодо акцій протесту в Україні, методів боротьби та подальшого розвитку подій.


Олег Потурай, волинський письменник, голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України

Яке Ваше особисте ставлення до подій в Україні? Чи підтримуєте ви Євромайдан?

Люди настроїлися на те, щоб жити в нормальній країні європейського типу. А наша влада вирішила збудувати державу азійського типу. Тобто, з авторитарним режимом, з обмеженням прав і свобод людей, з підпорядкуванням волі влади у всіх відношеннях. Це мало рано чи пізно викликати спротив у народу. І це сталося.

Непідписання Угоди з ЄС сало тільки лакмусовим папірцем, який проявив ці всі настрої. А вони були давно. Оцей вибух протесту відбувся б рано чи пізно. І от якраз він знайшов привід для цього.

Протестні настрої назрівали протягом останніх трьох років після останніх президентських виборів, коли встановилася ця влада. Влада не йшла на побудову демократичної правової держави, а йшла на те, щоб державу зробити тоталітарною. А насправді вдає, що орієнтується на Євросоюз, на європейські цінності. Це все антураж, цьому всьому не треба вірити. Бо на практиці їх нібито наміри жодним чином не підтверджуються.

Влада повинна розуміти, що має віддавати пріоритет певним цінностям. Якщо влада віддає перевагу чисто матеріальним цінностям, грошам, орієнтується на якусь особисту наживу, на особисте збагачення, то це рано чи пізно мало викликати в народу протест, що і відбулося.

Як Ви ставитеся до методів, які використовують мітингувальники: вимоги відставки правлячої верхівки, блокування держустанов у Києві та на Волині?

Методи звичайно такі двоїсті, з одного боку вони, звичайно, десь протиправні. Але з іншого боку народ інших методів не має. В народу один метод: зібратися великим загалом і сказати, що із тим, як діє влада, народ не погоджується. Це все і проявляється таким чином на практиці. Люди користуються тими методами, які їм доступні. Ось ми і маємо те, що бачимо зараз на Майдані.

Дуже характерно, що спротив проявився поза політичними структурами. Це тому, що народ зараз не довіряє жодній владі і сумнівається у щирості опозиційних лідерів і партій. Багато дій з боку опозиції, які навіть підозри викликають. От, наприклад, ініціювали нещодавно відставку Кабміну. Ні з ким з інших фракцій не провели переговорів. Винесли для галочки цей проект і провалили його. Це ж заздалегідь було зрозуміло, що він буде провалений. Ось такі дії викликають сумніви в щирості опозиції і через це народ виходить на вулиці без партійних прапорів. І правильно робить.

Які Ваші прогнози щодо розвитку подій?

Це останній шанс нашого народу добитися нормального життя і встановлення нормальних порядків в Україні. Якщо це все згорнеться, провалиться, тоді з цією країною олігархи вже будуть робити що завгодно, що їм заманеться. Це вже буде не держава, а глуха, тупикова, затуркана територія. І всі це розуміють.

Тому я думаю, що протести будуть тривати аж до зміни влади. Трудно сказати, коли це буде, може аж до офіційних президентських виборів у 2015-ому. Але вже протести не припиняться, я так думаю. На свята можуть на тиждень розійтися, нічого страшного. А потім знову зберуться.

Ніна Горик, волинська письменниця, член обласної організації НСПУ

Яке Ваше особисте ставлення до подій в Україні? Чи підтримуєте ви Євромайдан?

Євромайдан вкотре підтвердив, що українці не втратили сили духу, що вони здатні відстоювати загальнолюдські цінності і свої національні інтереси. Насамперед спонукало до Євромайдану незрозуміле ні своєму народові, ні народам світу поспішне рішення відмовитися від євроінтеграції. Принаймні, якщо таке рішення влада мала намір приймати, то це вона мала б зробити не такий спосіб. Це був психологічний шок, який мобілізував сили народу на повстання духу. І не підтримувати цього просто не можливо.

Протестна хвиля Майдану 1 грудня це вже вияв обурення проти чергового державного насильства. У сучасній Україні багато соціальної несправедливості, виявів паплюження прав людини в багатьох сферах. Але таких жорстокості, дикунства, яке проявилося на Майдані у ніч з 30 листопада просто не чекали. І всупереч сподіванням тих, хто вийшов придушувати в кривавий спосіб народне волевиявлення, це побоїще підняло на ноги мільйони. І це правильно. Народ має право і силу себе відстояти.

І мені як українці важливо, що ми показали світові своє згуртування і гідність. Народ, який не мириться з рабством, завжди знаходить повагу і самоповагу. І це шлях до вдосконалення суспільства, до прогресу і до здобуття тих цінностей, яких заслуговує український народ.

Як Ви ставитеся до методів, які використовують мітингувальники: вимоги відставки правлячої верхівки, блокування держустанов у Києві та на Волині?

Те, що Київ підтримали в усіх регіонах України – закономірність. Не проявити сьогодні солідарність із тими, хто ставить вимогу до владу відповісти за вчинене, не можна. Мені дуже жаль, що у протистояннях постраждали люди абсолютно не винні, а не ті, хто робив провокації.

Я чула, як міський голова Івано-Франківська відкриває коридори мерії для мітингувальників, пропонує чай і каву. Це – надзвичайно цивілізований і привабливий спосіб єднання зі своїми виборцями. Я не сприймаю вибиття вікон та нищення майна. І цього не прагнуть й організатори Євромайдану.

Державна влада перейшла дозволені межі. За цією лінією недозволеності якраз і почалося об’єднання не лише громадянське, а й політичне. І це логічно.

Які Ваші прогнози щодо розвитку подій?

Ситуація в Україні сьогодні не проста. Вузол проблем заплутаний. Але сьогодні і українці, і поводарі Євромайдану не самі, а з усім цивілізованим світом. Очевидно, це сприятиме тому, що переговори влади і опозиції відбудуться.

Насамперед я підтримую вимогу ЄС: кожен протестувальник, який сьогодні в міліції чи в прокуратурі, повинен бути захищений, невинні виправдані, а винні в побоях і провокаціях – покарані.

Віктор Вербич, волинський письменник, публіцист, член обласної організації НСПУ

Яке Ваше особисте ставлення до подій в Україні? Чи підтримуєте ви Євромайдан?

Я думаю, що Євромайдан – це продовження отих всіх наших традицій українських державницьких, які десь, можливо, на генному рівні продовжують жити. Для мене Євромайдан почався не після того революційного сценарію, який започаткувала влада кривавим розгоном 30 листопада, а почався значно раніше, коли молоді люди, світлі душі, можливо, дещо наївні та романтичні, які сказали «так» Україні європейській.

Я думаю, за ними все одно майбутнє, як би хто не хотів. Я, звичайно, намагаюся їх підтримати, як можу. Принаймні, постояти на Майдані, побути поряд з ними.

Як Ви ставитеся до методів, які використовують мітингувальники: вимоги відставки правлячої верхівки, блокування держустанов у Києві та на Волині?

Я думаю, що ці всі методи є мирні. Можливо, мені не подобається, коли кричать «Смерть ворогам», я не хочу бачити ворогів з-поміж нас. Але, очевидно, вони є реально. З іншого боку ще є намагання політичних структур скористатися цими настроями, такими світлими, і, даруйте, дитинними. Але істина зрікається устами дитячими, як в Біблії зазначено.

Безумовно, є деякі нюанси, з якими можна не погоджуватися в чомусь. Але я цілком підтримую те, що Україна не може бути рабинею, заручницею якоїсь імперської політики. Я думаю, та ситуація, яка мала б відбутися, коли б Україна рухалася в Європу, допомогла б нашим братам-росіянам теж мати інший вибір: жити так, як вони варті того. Маю на увазі не матеріальні критерії, апелюю до моральних.

Я б не хотів, щоб ми серед друзів шукали ворогів. Скажімо, губернатора, людину, яка, скажімо, зробила чи не найбільше для Волині, хотіли відправити у відставку. Питання не у відставці, а в тому, як ти вмієш працювати. І ми маємо визначитися, чи ми працюємо у форматі якихось політичних структур, чи думаємо над тим, якою має бути наша Волинь, наша країна.

Не варто на тій хвилі ставати бранцями ідеологем, політичних доктрин, людей, які хочуть взяти якийсь певний реванш. Головне для нас – Україна.

Для мене немає політики, в моєму розумінні – це форма бізнесу. Я не можу судити всіх опозиційних політиків лише в один спосіб. Вони є різні, вони керуються своїми інтересами, а в нас це інше – Україна, де ми маємо шукати шлях для розв’язання тих болючих, тривожних проблем.

Я не розумію, чому започатковане було криваве побоїще 30 листопада. Якийсь напрям розвитку України, мабуть, став інакшим, але я не втрачаю надію, що Всевишній допоможе нам почути один одного справжнього. Тому що я не вірю, що в кожному з нас живе ворог. В кожного з нас є діти і внуки і ми маємо знайти вихід.

Які Ваші прогнози щодо розвитку подій?

Всі наші земні шляхи написані віддавна, але зовсім не паралізують нашу волю. Тому я все-таки залишаюся оптимістом, бо вірю в те, що наша історія не вимірюється десятиліттям, двадцятиліттям. То є тисячі-тисячі років. І я вірю, що ми зможемо побачити і почути один одного і зупинитися на тій страшній межі, коли повернення не буде. Я думаю, що все буде гаразд.

Ольга Ляснюк, волинська письменниця, член обласної організації НСПУ

Яке Ваше особисте ставлення до подій в Україні? Чи підтримуєте ви Євромайдан?

Ситуація, яка нині склалася в Україні, для мене цілком логічна. І не буду оригінальною, коли скажу, що Євромайдан успішно згасав, розходився, допоки не влаштували «чорну суботу» працівники «Беркуту». Обурені українці не змогли проковтнути мовчки чергову пігулку цинізму і наруги.

Як Ви ставитеся до методів, які використовують мітингувальники: вимоги відставки правлячої верхівки, блокування держустанов у Києві та на Волині?

Щодо методів, якими бореться Майдан у Києві, я ставлюся абсолютно прихильно, аби не було провокацій і надлишку агресії. А дія повинна бути. Пасивним стоянням навряд чи можна чогось досягти.

У випадку з побиттям мирних мітингувальників влада повинна була взяти на себе відповідальність і з залишками гідності піти у відставку. Або, як вони це вміють, повісити «усіх псів» на когось одного і вийти, умовно кажучи, сухими з води.

Проте усе сталося інакше. Чим це завершиться? – Мені важко сказати однозначно. Є декілька виходів, і про них уже сказали політики або політологи. Нічого оригінального я, мабуть, не додам. Але мене тішить те, що українці стають більш свідомими, небайдужими, вчяться поважати себе.

Я готова подякувати і обійняти кожного, хто стоїть на Майдані – у Києві чи в Луцьку, чи у Харкові, Донецьку, Львові, Вінниці… у кожному місті – українському і за межами України… Це змінює нас і дає нам можливість повірити, що ми можемо змінити нашу Державу на краще.

Шкода, звісно, що немає лідера… але натомість виховується свідоме громадянське суспільство.

Щодо Майдану в Луцьку. Я на ньому була, виступала зі сцени і отримала надмір позитиву від тих молодих людей, які у відповідь на «Слава Україні!» – багатоголоссям відповідали: «Героям слава!» Звісно, не все мене влаштовує на Майдані луцькому, але не вдаватимуся до критики, оскільки кращого я не влаштувала.

Які Ваші прогнози щодо розвитку подій?

Я вірю в Україну, в Український народ, у тих, хто відстоює європейськість України. І завершу словами українського письменника: «Я єсть народ, якого правди сила ніким подолана ще не була!..»

Володимир Марчук, волинський художник, голова Волинської обласної організації Національної спілки художників України

Яке Ваше особисте ставлення до подій в Україні? Чи підтримуєте ви Євромайдан?

Звичайно, я підтримую Євромайдан. Не знаю, чи знайдете хоч одну тверезомислячу людину, яка буде проти цього.

Як Ви ставитеся до методів, які використовують мітингувальники: вимоги відставки правлячої верхівки, блокування держустанов у Києві та на Волині?

Треба стояти до кінця, поки не звалиться те все.

Які Ваші прогнози щодо розвитку подій?

Люди не підуть, будуть стояти стільки, скільки потрібно, безстроково. Буде більше людей. Щонеділі будуть виходити мільйони в Києві. Воно ще більше розгортається, по всьому світу виходять на підтримку Євромайдану. Треба не про відставку говорити, а судити усіх підряд від верху до низу. є

Спілкувалася Юлія ШРАМКО (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 15
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Цікаво, цікаво. Прості і конкретні запитання, а відповіді письменників здивували. Купа слів і жодної конкретики. А от В. Марчук молодець. Щиро, відверто і по суті.
Відповісти
Пане Марчук ,Ви кажите:"...Не знаю,чи знайдете хоч одну тверезомислячу людину,яка буде проти цього".Виявляється є.Відкриваю "Волинь-нова" і читаю,що перший заступник луького мера Кравчук Святослав відмовляється від підпису статті в попередньому номері газети,що зсуджувала побиття учасників Євромайдану в Києві.Не можу зрозуміти коли він був тверезомислячий?Повірте,я не бачив людей які публічно хочуть розділити співучасть в злочині.Це явно якісь збочення.



Відповісти
А питання було - "Як ви особисто..." Волинські письменники виявляється не знають про себе особисто. Про якийсь там народ знають усе, а от про себе особисто... Ще Борис Петрович не зрозуміють і образяться...
Відповісти
запитати думку в "не інтелігенції".
Відповісти
"Интеллигенция-это не мозг нации, а ее говно". И ничего с тех пор не изменилось.
Відповісти
Кому вони потрібні у тій же Європі, чи Европі, як вони люблять вимовляти, де такого й поняття, як творча інтелігенція немає. Кому ти там потрібен, голова спілки письменників, чиновник організації, заснованої при Союзі, колои й спілок немає, а є бізгнесмени, які більш або менш вдало продають свої твори. Інтелігенти, млін...
Відповісти
Та хочеться преференцій, ой, як хочеться халяви!
Відповісти
А кому потрібна ця інтелігенція, пра? Ми - прості робочі, слів письменників не розуміємо та й не хочемо розуміти! Хо-хо, Пащенко рулить! Його - в губернатори! Бондар №2: косить бабло - косить бабло - такий наш слоган!
Відповісти
Простi робочi по iнтернету не шаряться
так шо ти голубе - iнтелiгент.
Відповісти
шаряться, чому нє? І в заводських курілках бесідують про джаз та Муракамі.
Відповісти
"Влада повинна розуміти, що має віддавати пріоритет певним цінностям. Якщо влада віддає перевагу чисто матеріальним цінностям, грошам, орієнтується на якусь особисту наживу, на особисте збагачення, то це рано чи пізно мало викликати в народу протест, що і відбулося", - каже Олег Потурай. Ц є і лаконічна відповідь на сьогодення. Основою середнього класу колишнього СРСР були інтелігенція і інженерно-технічні працівники (ІТР). Вони були рушійною силою демократичної революуції і привели до влади "лібералів", які в соціальному сенсі знищили тих, хто їх привів. Така "державність" зберігається по сьогоднішній день. Інтелігенція привела до влади свого могильника. А пишуть тут коментарі нащадки і пасинки цього "могильника" - люди без елементарної моралі і культури.
Відповісти
Інтелігенція була, є і буде. Але прогалини між нею займають полішуки з Каменя-Каширського, Старої Вижви і Любешова. Вони приїхали в Луцьк в галошах, постелених соломою, і таким інтелігенція і культурне надбання держави зайві. Люди з повною відсутністю елементарної регламентації. Вони тут представлені в якості тролів - "классик", "іnt", "11". Лише кількома словами вони самі сказали за себе: "Ми - прості робочі...". Все, як в Чапаєва: "Ми акадємієв нє кончалі".
Відповісти
Ух ти... голуба каста знайшлась... а де ж ті "антилігенти " взялись, не ті самі поліщуки? Чи, може, недобиті жидами-більшовиками нащадки дворянських родів якимось дивом уціліли? Не обсирай хоч своїх предків, ЗМІ, хлібом з рук яких годуєшся.
Відповісти
Інтелігенція - це суто радянська категорія. Немає такої сьогодні. Створили касту "недоторканих". Хочуть солодко жити і ні за що не відповідати. Вже не вийде..
Відповісти
Годуємось, Богу дякувати, зі своїх рук. А нащадки тих предків, з рук яких як ніби то мали "кормитись", сьогодні стоять на дорогах і виглядають спецавтобус "Кромберг енд Шуберт", аби доїхати до Луцька і гнути спину під нагайкою польського пана за 1800 гривень. Таким не суттєво, на кого її гнути, лиш би кістку до ніг кинули. І зовсім не "голуба" каста: все вміємо робити.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Творча інтелігенція Луцька – про Євромайдан
09 грудня, 2013, 17:10