Гаряча передвиборча осінь

Пора виборів завжди золота пора. Це момент попрацювати усім: тим, хто створює благородні образи благодійників, усім, хто пильнує і координує роботу у штабах політичних сил, усім, хто обклеює наші міста ликами благодійників, усім, хто несе почесну варту у палатках на вулицях, яких не спиняють ніякі погодні умови, усім, хто несе правду про кандидатів, розносячи агітаційні матеріали у поштові скриньки неосвіченого електорату. Будь-яка участь та допомога кандидатам у здобутті бажаних голосів – це робота. А у нинішній час робота, яка обов’язково має бути оплачена. Усякий вид такої допомоги має свої тарифи. Про оплату праці домовляються безпосередньо з кожною людиною. За різною інформацією, політичні сили обіцяли своїм спостерігачам від 200 до 800 гривень, членам комісій – сума коливалась від 1000 гривень, а головам комісій – від 2000 гривень. Деяким такого роду учасникам виборів матеріальне заохочення видавали напередодні виборів, проте більшості – опісля.
Парламентські вибори пройшли…Переможці і переможені підрахували бюлетені, результати власних опитувань і екзит-полів. Відома кількість місць в парламенті, що дісталась конкретним політичним силам. Проте більшість простих громадян так і залишилась в очікування своєї матеріальної компенсації за спостереження за виборчим процесом…Справді конкретні цифри не звучали, ніяких договорів ніхто не підписував, і відповідно не брав на себе ніяких зобов’язань. Більшість спостерігачів не чуло чітких цифр. Тільки згодом отримані були повідомлення на мобільні телефони наступного змісту: «Відшкодування за роботу буде точно, але потрібно зачекати протягом 1-2 тижнів». Зі слів спостерігачів, задіяних у роботі іншого кандидата, який до речі не набрав особливо великої кількості голосів, їхня робота була оплачена протягом наступного після виборів тижня або на наступний день.
Звісно можна спиратися на Закон України "Про вибори народних депутатів України". Згідно цього правового акту штаб політичної сили не має жодних фінансових зобов’язань ні перед спостерігачами, ні перед членами ДВК чи ОВК. Це обов’язок держави. Будь-яке фінансування таких осіб напередодні вибрів може бути розцінене як підкуп виборців, що як відомо карається згідно чинного законодавства. Звісно про офіційну оплату такої допомоги громадян ніхто у штабі не говорив. Мабуть, всі спостерігачі, члени ДВК очікували на якусь «подяку» за участь у виборчому процесі, за спостереження за його ходом. Але коли сплив час зазначений у смс-повідомленні у штабі взагалі перестали піднімати слухавку. Тобто слід трактувати так: не було ніяких офіційних домовленостей – гуляйте собі , шановні спостерігачі.
Не хочеться псувати свято перемоги, чи банкет в честь набраних голосів, не хотілось би чисто по-людськи називати імена чи номери телефонів так званих «працівників штабів»…Але справді виборчі дільниці були досить різні, були такі де кількість виборців сягала до 2,5-2,8 тисяч виборців, були спец дільниці, були спостерігачі, які зафіксували важливі для партій (кандидатів) порушення, були спостерігачі, які потрапили додому ледь не під ранок… Справді не можна всіх оцінювати однаково. Але…шановні учасники виборчих перегонів, це була праця, віддана на благо вашої перемоги. Хтось покинув родину, хтось дітей, хтось справді віддано заповняв анкети, видані у штабі. То виходить, що ця робота нічого не варта? Виходить, що вихідний день, відданий на вашу користь, час і сили покладені на олтар ваших перемог нічого не варті?
Справді, це змушує задумати, а чи варто вам довіряти, навіть якщо ви пройшли до Верховної Ради? Чого варті ваші голосні слова, що лунають з високих трибун?