ЗЕМЕЛЬНИЙ КЛОНДАЙК ПО – ЛЮБОХИНІВСЬКИ

Таки правду люди кажуть: щоб звинуватити в чомусь невістку, не обов’язково вона має бути вдома. Достатньо і її спідниці на вішаку. А якщо ти кореспондент відомого видання, та ще й депутат обласної ради, то можна і на спідницю не зважати. Не вірите? Прочитайте два останні матеріали Валентини Блінової «Дайте землю під забудову!» та «Влада має вирішувати проблеми своїх територій», опубліковані у газеті «Волинь-нова». Стільки відвертої і свідомої в них брехні лише папір може стерпіти. Заради справедливості зізнаюся: я не папір. Отож звернімося до публікацій.

Брехня перша. Уже в другому речення статті «Дайте землю під забудову!» кореспондентка пише: «Вони (жителі с. Любохини) вже кілька років чекають від райради дозволу розширити територію села». А далі наводить слова сільського голови Адама Стрільчука про те, що проектну документацію замовили торік. На розробку проекту пішло мінімум півроку. То де ж правда?
Брехня номер два. «Депутати не почули навіть сиріт!» Страшна фраза. Насправді площа села Любохини становить 704, 4 гектара, у населеному пункті налічується 595 дворів, тобто на один двір умовно припадає по 1,18 гектара землі. Як вам щільність забудови? Зрозуміло, що в селі є ще і дороги, і громадські будівлі, і т.п, однак цифра вражаюча.

Брехня третя стосується засідання профільної комісії районної ради. «Долю майбутніх забудовників вирішили лише троє з тих, хто був проти позитивної ухвали», -- пише Валентина Блінова. Насправді ж «проти» проголосував лише один депутат, а двоє «утримались». Та свідома неправда депутата обласної ради і журналіста з багаторічним стажем ще й в тому, що вона чудово знає: для прийняття позитивного рішення профільній комісії необхідно набрати більшість голосів не від кількості присутніх на її засіданні членів, а від загального її складу, тобто від 11 депутатів. Та й про яке «вирішення долі» взагалі йдеться, якщо рішення комісії носить лише рекомендаційний характер?

Брехня номер чотири – про «нав’язування» своєї думки членами профільної комісії на сесії іншим депутатам. Насправді ж із трьох членів комісії, які не голосували позитивно, у роботі сесії брав участь лише один, тому «нав’язувати» було нікому.
Брехня п’ята. І не остання. Йдеться про те, що голова Старовижівської РДА Анатолій Лавринюк не виділив земельних ділянок під садівництво для учасників АТО. Я дуже здивувався, прочитавши це тому, що у кабінеті того ж таки Анатолія Петровича пояснював Валентині Бліновій, що з 1 січня 2014 року виділенням земельних ділянок займається Держземагенство, а не очільник виконавчої влади, між іншим, Анатолій Лавринюк був призначений на цю посаду лише після Революції Гідності. До речі, в останньому номері газети «Сільські новини» опубліковане роз’яснення завідувача сектора Держземагенства у нашому районі Миколи Сулеви з приводу цього питання.

Зрештою, не лише мені як депутату районної ради, а й тому, хто хоч трішки цікавиться діяльністю районної представницької влади, дивно чути з вуст досвідченого журналіста безглузді звинувачення в тому, що обранці громад ігнорують їх інтереси. І ось чому. Для забезпечення потреб громадян в індивідуальному житловому будівництві районна рада виділила 195 тисяч гривень на виготовлення схеми детального планування території району. На її основі передбачається розширення меж населених пунктів, а саме, територій під індивідуальне житлове будівництво, садівництво, комерційне призначення. Таким чином, районна рада намагається вирішити проблеми людей в житловому будівництві і разом з тим поповнити місцеві бюджету. Для цього сільським головам, на території яких знаходяться озера, під час погодження схем детального планування територій запропоновано в першій стометровій зоні заборонити будь-яке будівництво; в другій – передбачити лише зелені насадження; в третій – комерційне будівництво. І вже за тристаметровою зоною мають знаходитися земельні ділянки для житлового будівництва, садівництва тощо. За таких умов кожен житель села може безкоштовно отримати земельну ділянку під житлове чи дачне будівництво. Землі ж комерційного призначення будуть продаватися для усіх бажаючих за ринковою ціною – і ці кошти підуть у місцеві бюджети. Таким чином, довколо озер збережеться природа, а наш край буде привабливим для відпочиваючих.

Що ж ми маємо нині? Лише сумнівний бізнес у земельних відносинах. Схема проста: сільська рада виділяє або вже виділила «своїм» чи наближеним до себе земельну ділянку біля озера нібито для ведення сільськогосподарського виробництва, потім ця земля приватизовується, змінюється її цільове призначення – і продається під будівництво. Виручені кошти розподіляються між окремими учасниками оборудки – здогадайтеся якими. І жодна копійка не потрапляє у сільський бюджет. А щоб безпечно почувати себе у цьому «бізнесі», земельні ділянки роздаються, звичайно ж, позачергово ще й тим, хто наділений тією чи іншою владою, як прокурорам, суддям, митниками… Лише під час одного із засідань Любохинівської сільської ради було виділено жителям міста Луцька 11 земельних ділянок. У результаті таких дій маєтки владців виростають впритул до водного плеса, а доступ простих людей до нього обмежується.

Зважаючи на сказане, цілком зрозуміло, чому любохинівський сільський голова Адам Стрільчук не хоче погоджуватись на запропоновані депутатами районної ради правила гри. Втім, прикро, що депутат обласної ради свідомо перекручує факти, прикриваючись проблемами простих селян, сиріт, учасників АТО, захищає тих, хто вдається до сумнівних оборудок натомість звинувачує депутатів районної ради у надуманих гріхах ?
Особисто я впродовж своєї депутатської діяльності подав майже півсотні депутатських звернень та запитів щодо зловживань у земельній, природоохоронній та будівельній сферах поблизу озер та бездіяльності чи зловживань чиновників. На позаминулій сесії колеги-депутати підтримали звернення до обласних прокурора та еколога, начальника обласного управління внутрішніх справ з проханням перевірити, чи відповідають займаним посадам відповідні районні посадовці, які не реагували на згадані порушення. За моїми запитами проводились журналістські розслідування, про які ішлося у виданнях «Волинь-нова» та «Сільські новини». І раптом звинувачення, хоча й опосередковане, в тому, що я не відстоюю інтереси любохинівських селян? Звучить більш ніж абсурдно і несправедливо по відношенню до тих депутатів, які під шаленим тиском десятки разів не погодилися передати озера приватним особам і фірмам, зберегли їх для людей на відміну від інших районів у області.

Іван ОМЕЛЬЧУК,
депутат Старовижівської районної ради.

Прокоментувати ситуацію довкола розширення меж села Любохини редакція попросила й заступника голови районної ради Василя РОМАНЮКА та депутата районної ради Ростислава КОНДРАЦЬКОГО.
-- Василю Петровичу, Вас звинуватили в тому, що Ви «затягуєте» прийняття рішення щодо розширення меж населених пунктів, маючи особистий інтерес. Що можете сказати з цього приводу?
Василь РОМАНЮК: Перш ніж публікувати названі матеріали, Валентині Бліновій варто було б ознайомитися з генеральним планом забудови Любохин, тоді б вона знала, що в межах населеного пункту є значно більше земельних ділянок під забудову, як 20, а саме стільки родин виявили бажання спорудити в селі власні будинки. Але зміни до цього генерального плану стосувалися землі, що знаходиться біля озер, в тому числі й на масиві Гребля. Виникає запитання: чому сільська рада не ініціює внесення змін до генерального плану забудови, щоб надати землю під індивідуальне будівництво жителям Любохин, а пропонує лише розширення меж населеного пункту, в тому числі і біля озер, де знову незаконно виростуть елітні дачі, а винних так і не знайдуть?

Хочеться запитати в автора, у чому провина районної ради? У тому, що не погоджується розбаразювати землю, яка належить громаді? Адже розпоряджатися нею у межах населеного пункту може виключно сільська рада, а за його межами – Держкомзем у Волинській області за погодженням із сільською радою.
Валентина Блінова наголошує, що громада Любохин налаштована рішуче домагатися свого. Районна рада тільки «за». Особисто в мене і моїх родичів землі біля озер немає. Зрештою, найближчим часом буде створена комісія із працівників РДА, Держкомзему, районної ради, представників громади, яка вивчить порушене питання і виявить, у кого є «шкурний інтерес», як пише автор, щодо земельних ділянок біля озер і кому так хочеться, щоб сільська громада «воювала» з районною радою, а третя сторона поділила ласі шматки на тих самих озерах. Відповідь на деякі з цих запитань дасть і схема планування району, на якій буде нанесено зонування цих територій.

-- Ростиславе Івановичу, звинувачуючи депутатів районної ради в якомусь «шкурному інтересі» щодо розширення меж Любохин, автор чомусь як приклад навів Вас. Чим аргументується така позиція?

Ростислав Кондрацький: З усіх персонажів, задіяних у статті Валентини Блінової, «шкурний інтерес» може бути, найімовірніше, лише «в мажоритарника, який представляє інтереси селян» Адама Малюти (він має чималий шмат землі біля озера та не може його продати, не змінивши межі села) та сільського голови Адама Стрільчука, який свого часу «нароздавав» довкола озера «городів» своїй чисельній родині, а схема реалізації буксує з тієї ж причини. Як ви гадаєте, обробляються ці «городи»? Відсотків на десять – так, а решта лежить облогом, що абсолютно не характерно для працьовитих любохинівців.

Щодо мене, земельні ділянки якого знаходяться не на озері Пісочному, де Бліновою анансована ціна в 600 доларів за сотку, а на озерах куди менш престижних, де і ціна в рази менша. Крім того, придбавши з аукціону приміщення занедбаних кафе в Кримному та Любохинах, як підприємець я був змушений купувати або брати в оренду і землю під ними. Неправдивою є й інформація про вдвічі занижену вартість земельної ділянки у Кримному. До того ж надання журналістці наведеної у статті інформації секретар Кримненської сільської ради Галина Сулява категорично заперечує. Натомість сплачена мною вартість цілком співмірна з оголошеною Валентиною Бліновою ціною землі на озері Пісочному. Саме ж твердження про те, що підприємця з багаторічним досвідом роботи саме у сфері ресторанного бізнесу цікавить земля, а не приміщення кафе, виглядає взагалі абсурдним. То в чому ж «шкурний інтерес» Кондрацького, на який так прозоро натякає Блінова? Сам же факт придбання ним земельних ділянок зі сплатою в бідні сільські бюджети значних коштів є прикладом того, що при розумному підході сільські громади, яким доля подарувала приозерні території, можуть мати з цього чималий зиск.

Не можу не відреагувати на відверте захоплення любохинівськими новобудовами депутата облради. «Поліська Венеція!» - пише вона. А як ця «Венеція» узгоджується з державними будівельними та санітарними нормами В.Блінову чомусь не хвилює. Не помітила вона, що чотириметровий канал перерізає навпіл прибережну територію. Перестрибнути його неможливо, а містка нема. І це вже кілька років. Не бачила, що між «високими парканами вілл» на сотні метрів нема жодного проходу до озера. Не турбує Блінову і відсутність каналізаційного колектора в цій «Венеції». Кожна вілла має власну вигрібну яму, а автомобіля, що вивозить нечистоти, там ще жодного разу не бачили. Його в селі просто немає. Більше того, такий автомобіль лише один на весь район – у Старовижівському ВУЖКГ, а договорів на обслуговування з цією організацією грошовита «Венеція» не уклала жодного. Врахуйте надзвичайно високий рівень ґрунтових вод і можете передбачити, яке майбутнє чекає найкраще озеро району, якщо розширенням меж села «Венеція» збільшиться в кілька разів. Особливо небезпечно те, що невеликі відстані між будинками не дозволять збудувати каналізаційний колектор навіть у перспективі.

З публікацій Валентини Блінової можна зрозуміти, що автор вважає нормальною бізнес-схему з переведенням земель сільськогосподарського призначення в землі під забудову з подальшим продажем. Враховуючи кількість вілл, мова тут іде про десятки, а то й сотні мільйонів гривень. А що ж від цього отримав державний бюджет та сільська громада? Чи сплачені якісь податки від цих оборудок? Що робити тим, у кого садиба і город з іншого боку села, не біля озера? Запитань тут більше, ніж відповідей, та чомусь журналістці це нецікаво.

І НАСАМКІНЕЦЬ

«А заради чого в серйозному часописі стільки брехні?» -- запитаєте ви. Чиї ж інтереси лобіює Валентина Блінова? Сільського голови, депутата районної ради – працівника суду Адама Малюти, яким депутати районної ради загальмували земельний бізнес? Чи це помста за свого чоловіка, також депутата райради Володимира Блінова, якого Василь Романюк, Ростислав Кондрацький, Анатолій Лавринюк, Іван Омельчук та інші не підтримали на посаді голови районної ради? Невідомо. Очевидно одне: про інтереси громади тут не йдеться.