вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Григорій Пустовіт: «Я буду найщасливішою людиною, якщо Степан Івахів увійде до Об’єднаної опозиції»

Парламентські вибори на Волині вчергове продемонстрували значну підтримку демократичних сил – майже три чверті виборців області віддали свої голоси «Батьківщині», «Свободі» та «УДАРу». І вчергове вказали на проблеми в середовищі «Батьківщини» – за доволі непоганого результату голосування за списками (40%) провальні вибори у мажоритарних округах, де жоден кандидат від Об’єднаної опозиції так і не здобув депутатського мандата, програвши грошовитим самовисуванцям.


Відповідних кадрових висновків після місцевих виборів 2010 року, коли «Батьківщина» набрала рекордно малу кількість голосів на Волині, зроблено не було, і це відгукнулося у 2012-му. Понад те, голова обласної організації партії Анатолій Грицюк уже вдруге поспіль програє у великій грі: нещодавно поступився Ігорю Єремеєву на мажоритарному окрузі в Маневичах, а два роки тому – Миколі Романюку в битві за крісло міського голови.

Неоднозначною є ситуація й у луцькій «Батьківщині». Різні групи впливу ведуть перманентну боротьбу за привілеї. І це не йде на користь ані виборцям, які віддали голоси за цю політсилу, ані самим депутатам. За два роки фракція «Батьківщина» в Луцькій міській раді помітно схудла: дехто залишив фракцію з власної волі, декого виключили. Останній приклад втрати «бійців» – коли з партії було виключено Петра Савчука, Тараса Баса, Валерія Бондарука і Романа Бондарука за те, що вони увійшли до створеної у Луцькій міській раді депутатської групи «Патріоти Волині».

Ще одні «граблі», на які вчергове наступили демократичні сили, – невміння домовлятися у принципових питаннях. Адже якби таке вміння було продемонстровано, цілком можливо, що Волинь мала б у парламенті не одного депутата-мажоритарника від опозиції.

Про це та інше «Хроніки Любарта» спілкувалися з Григорієм Пустовітом, який на останніх виборах керував Волинським обласним штабом Об’єднаної опозиції.


***

– Як загалом оцінюєте результати виборів на Волині?

– Ми маємо неоднозначне бачення цієї виборчої кампанії. Фактично йшло дві виборчі кампанії.

Політично Волинь визначилася однозначно. Це – демократична область. І 73,4% голосів за демократичні сили («Батьківщина», «Свобода», «УДАР») свідчать про те, що область своїх поглядів не змінила.

По мажоритарній складовій нашим опонентам вдалося перевести вибори мажоритарників з політичної площини в площину особистих фінансових досягнень. І виборцям нав’язали бачення, що це вибори благодійників.

Ми думали, що люди розуміють: Верховна Рада – це не місце, де мають засідати олігархи-благодійники, а це місце, де мають бути політики, юристи, законотворці. І ми, замість обрати людей із певною політичною позицією, обрали тих, хто роздавав якісь подарунки.

– Чи є втішним результат виборів для волинської «Батьківщини»? Яким він є – хорошим чи провальним?

– Передусім це результат. Якщо будемо оцінювати за пропорційною системою, то це непоганий результат: Волинь посіла третє місце в Україні за підтримкою партії «Батьківщина» на цих парламентських виборах.

Але якщо говорити про мажоритарну складову, то, будьмо відвертими, нам немає чим похизуватися. Так, наші кандидати працювали. Кожен у міру своїх можливостей. Передовсім фінансових та організаційних. Кожен прагнув перемогти. Кожен вкладав свої знання, уміння. Але була нав’язана гра у фінансове протистояння. Наші кандидати на тлі олігархів мали не такий переконливий вигляд. Ми не змагалися в грі «Допоможи, дай грошей». У нас немає такого фінансового ресурсу, тому за цією складовою ми не могли їх переграти. Але людям було нав’язано, що благодійництво – один із критеріїв вибору народного депутата.

Другий момент. Більш брудної в агітаційному плані кампанії у нас ще не було. Ніколи не було стільки фальшивих листівок, інформації. Це шахрайство. Метод шахрайства і бруду сьогодні став нормою в агітаційній кампанії. Прикро, що багато людей сприймало таку інформацію за чисту монету.

– Які основні причини поразки Об’єднаної опозиції в мажоритарних округах на Волині?

– На сьогодні мені некоректно називати причини. Адже обласний виборчий штаб я очолив 9 серпня. На ту пору було вже визначено кандидатів, відбувся з’їзд, було сформовано штаби кандидатів, визначено основні аспекти стратегії їхньої роботи.

Моє завдання як керівника виборчого штабу полягало в координації місцевих виборчих штабів та штабів кандидатів. Зрозуміло, що я стежив за роботою всіх штабів, був у режимі обміну інформацією.

– Очевидно, що якби кандидати від «УДАРУ» знялися принаймні у двох волинських округах на користь кандидатів від Об’єднаної опозиції, то ми могли б мати абсолютно інший результат. Скажіть, чи велися такі перемовини? Чи були спроби домовитися з «УДАРом»?

– Звичайно, спілкування було. Спілкування не тільки з «УДАРом», а й з іншими силами демократичного спрямування.

Передовсім ішлося про захист результатів виборів. Це був головний аспект, який нас усіх об’єднував. Ми чітко розуміли, що провести виборчу кампанію – це одне, а захистити результати буде дуже-дуже складно.

Не є таємницею, що я спілкувався з Юрієм Міндюком, який представляв виборчий штаб «УДАРу» на Волині. Єдина їхня умова була такою: вони готові зняти своїх кандидатів навіть у трьох округах, але потрібно зняти кандидата від Об’єднаної опозиції у виборчому окрузі №19 на користь їхнього кандидата Киричука. Ми відразу сказали, що ця тема не обговорюється, адже там балотується кандидат від «Свободи». Ми готові бути третьою стороною, якщо «Свобода» погодиться вести перемовини. Знаючи ситуацію в цьому окрузі, я відразу сказав, що «Свобода» на ці перемовини не піде, адже Євген Мельник там мав нормальні шанси. Інші розклади, на жаль, не проходили. Мало того, із самого початку виключили Луцьк. Вони мали своє бачення участі кандидата від «УДАРу» у виборчому процесі в Луцьку.

– Чи не вважаєте, що у волинській, луцькій «Батьківщині» більше йде внутрішньопартійна боротьба замість того, щоб згуртовано провадити політику проти свого умовного опонента, наприклад Партії регіонів?


– Чим відрізняється демократична структура від авторитарної? Наявністю протистояння. Відкритого, відвертого, конкурентного. Якщо в партії немає всередині конкуренції, немає цього броунівського руху, то це вже не партія. Це вже інша структура.

Але у нас демократія. Ніхто не знає, яке рішення буде ухвалено на бюро…

– Але в Партії регіонів теж є групи впливу, які між собою борються…

– Ми говоримо не так про групи впливу, як про фракцію. Скажіть, а яка фракція з демократичних сил сьогодні пройшла без втрат, внутрішнього протистояння?

– Щойно ви згадали про фракцію. Ось, наприклад, одному з найактивніших депутатів у Луцькій міській раді Андрієві Осіпову міське бюро оголосило вже дві догани. Але ж він активно провадить свою діяльність…

– Акцент на ваших словах «провадить свою діяльність». Є команда, є структура, є фракція. Рішення фракції – це компроміс. Ми залишилися ще однією з небагатьох рад, яка ухвалює політичні рішення. Це свідчить про те, що політика, яку провадить партія, є правильною. Ми могли б показати кращий результат, радикальніший? Могли б. Але це був би разовий результат. Після того ми перейшли б у формат фракції в обласній раді – є жорстка позиція, але немає результату. Нині ми, інколи наступаючи на горло власній пісні, показуємо результат.

Андрій Олексійович дуже активний депутат. Він молодий, запальний. Він радикальний. Радикалізм не є частиною нашої політичної лінії на сьогодні. У нас більш стримана лінія.

Андрій Осіпов наразі один із представників радикальної течії в нашій фракції. Є більш поміркована течія, є консервативна. У результаті протистоянь, внутрішньої роботи і з’являються рішення Луцької міської ради.

Що стосується доган Осіпову, то це внутрішньопартійна робота, вона не пов’язана з його позицією. Є певні положення про фракцію, є певні статутні документи. І якщо їх порушено, то мусить бути відповідна реакція.

– Нещодавно було виключено з партії кількох депутатів Луцької міської ради, які увійшли до групи «Патріоти Волині». Перед тим така сама доля спіткала Антона Сосновського, що створив свою депутатську групу. Тобто «Батьківщина» має жорстку позицію: якщо не додержуєш лінії партії – тебе карають за це. Водночас є приклад Володимира Никитюка, який під час виборів працював у штабі кандидата Ігоря Палиці, що в Луцьку опонував кандидатові від Об’єднаної опозиції. Але стосовно нього ви не ухвалюєте жодних рішень. Створюється враження, що є рівні і ще рівніші…

– Ще раз підкреслю, що «Батьківщина» – демократична партія. Ось ви згадали Антона Сосновського. Особисто я був категорично проти його виключення з фракції. Бо вважав, що наша політика має бути більш гнучкою – ми не повинні реагувати на входження наших депутатів до груп неполітичного характеру. Але позиція бюро була іншою: або Антон Павлович припиняє членство в групі й залишається у нашій фракції, або ми його виключаємо. Він обрав групу. Тобто ухвалив рішення, яке тягнуло за собою виключення з фракції.

Що стосується «Патріотів Волині», то хай скільки вони кажуть, що їхня група не має політичного забарвлення, ми чітко розуміємо: групу створюють під час виборчої кампанії не просто так. Ще й керівник групи Роман Бондарук відкрито заявив, що до нього звернувся Івахів з проханням створити цю групу.

Можливо, це і неполітична група, але вона має політичний підтекст, має політичне забарвлення. Понад те, вона завдала політичної шкоди. Коли ми сьогодні говоримо, що десь не так проголосували за «Батьківщину», то, можливо, це є реакція на наші внутрішні породження на кшталт «Патріотів Волині». Не можна під час виборчої кампанії демонстративно переходити під дах людини, яка має зовсім іншу політичну позицію.

Можливо, й ми помилилися. Якщо пан Івахів вступить до Об’єднаної опозиції, ми перепросимо цих хлопців і скажемо: «Вибачте, ми дійсно помилилися». Я буду, напевно, найщасливішою людиною, якщо трапиться це диво і Степан Івахів пристане до Об’єднаної опозиції. Я буду радий, що депутати, які увійшли до «Патріотів Волині», виявилися набагато розумнішими і далекогляднішими. Але якщо такого не станеться, то це означає, що наші дії були правильними.

Що стосується Никитюка, то я поставив йому запитання: «Володимире Сергійовичу, чи відповідає дійсності інформація про те, що ви працюєте в штабі Ігоря Палиці?» У відповідь він сказав таке: «Григорію Олександровичу, я там не працюю. «Директорія» – це мій офіс, де вони орендують у мене приміщення».

– Виходить, якщо відкрито заявити про свою позицію – то за це буде покарання, а якщо підпільно працювати на конкурентів – то можна?

– Я цього не казав. Для того щоб робити якісь кроки і вчиняти дії, треба мати фактаж. Ми багато чого знаємо, але потрібні докази.

На сьогодні інформацію, що Володимир Сергійович, можливо, я підкреслюю, можливо, співпрацював зі штабом Ігоря Палиці, уважно вивчають у центральному штабі нашої політичної сили. З тими аргументами, з тими фактами, які ми виявили під час виборчої кампанії. Якщо докази будуть переконливими, то буде й відповідне рішення.

– Чи будуть якісь кадрові висновки в «Батьківщині» за результатами цих виборів на Волині?

– «Батьківщина» – та політична сила, яка має мужність давати собі відповідні оцінки. Безумовно, серйозна внутрішня розмова відбудеться. Які буде зроблено висновки? Дочекаймося цієї розмови.

– А скільки ще її чекати?

– Думаю, що недовго.


Андрій ЛУЧИК,
"Хроніки Любарта"
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.