Війна і Луцьк. ФОТО. ВІДЕО

9 травня в Україні - офіційний вихідний. Хтось у цей день святкує День Перемоги, інші не вважають це перемогою взагалі, для третіх це просто ще один вихідний.

Але факт залишається фактом – світ у сорокових пережив війну, яку потім назвали найбільшою та найжорстокішою в історії людства.

Друга світова війна для Луцька, як і для Волині загалом, розпочалася 1 вересня 1939 року, коли німецькі війська напали на Другу Річ Посполиту. Але внаслідок наступу Червоної Армії, Волинь була анексована до СРСР, що відтягнуло серйозні бойові дії ще на два роки.

Німецькі танки після запеклих боїв вступили в Луцьк 25 червня 1941 року. В той час місто бомбилося авіацією. Кілька бомб впало і на замок. А на теперішній вулиці Лесі Українки, яка безпосередньо перед війною носила ім’я Сталіна, було знищено половину забудови.






Збереглася німецька хроніка окупованого Луцька.

Після первинних руйнувань окупаційний режим одразу став налагоджувати в місті свої порядки. Одним із важливих напрямків діяльності режиму було впорядкування і контроль використання праці окупованих лучан.

Начальник Луцької окружної біржі праці Кнотг видав розпорядження, де йшлося, що всі працездатні мешканці зобов’язані до праці. На вимогу так званого уряду праці кожен мешканець був зобов’язаний прийти зі всіма особистими документами до уряду праці. Того, хто відмовлявся це виконувати, карали тюрмою, або каторжними роботами.







Ситуація в місті напружувалася і влітку 1942 року гебітскомісар Лінднер видав заборону на вільне пересування містом. Лучанам заборонялося виходити на вулицю з 22 вечора до 4 ранку. Мешканцям міста заборонялося навіть тримати велосипеди. Лінднер наказав облікувати усі велосипеда за прізвищами власників та відібрати їх на зберігання у гебітскомісарів. У виняткових випадках дозволялося мати велосипед простому міщанинові, але тільки за спеціальним дозволом із підписом та печаткою гебітскомісара.


Однак життя міста не зупинилося. Наприклад, із 19 довоєнних шкіл працювали 6. Працювала преса – газети Deutsche-Ukraine Zeitung на теперішній вулиці Винниченка та Ukrainische Stimme на вулиці Шевченка. Продовжували працювати майстерні, магазини, цехи.

Масові розстріли

Окупаційний час відбився на місті не тільки фізичними руйнуваннями інфраструктури й особливими порядками. Переважна більшість лучан була розстріляна німецькими та радянськими військами.

В колишньому монастирі бригідок розташовувалася сумнозвісна Луцька тюрма. Коли 22 червня 1941 року німецька армія ще не зайняла Луцьк, перші бомби вже впали на тюрму, від чого зчинився бунт. В обідню пору 23 червня начальник тюрми Стан та співробітники НКВД розстріляли приблизно 2000 в’язнів.

Ще більшу кількість розстрілів здійснили на території Луцьких шталагів. Шталаг – скорочено від німецького Stammlager – тип табору для рядового та сержантського складу. Луцькі шталаги були утворені на території тюрми та замку. З жовтня 1941 по червень 1942 року в шталагах були розстріляні, померли від голоду чи хвороб 10,5 тисяч військовополонених осіб. Станом на сьогодні на території міста виявили більше 30 масових поховань в’язнів шталагів.

Ще більше розстрілів зазнали луцькі євреї. Окупаційний режим одразу створив у місті єврейське гетто, основна частина якого зайняла так званий штетл Жидівщина – район проживання євреїв у південно-західній частині теперішнього заповідника. Цю територію одразу обгородили дротом і зігнали туди євреїв.



Комісар округи Лінднер видав заборону на вільне пересування містом євреям.

«Виходити євреям на вулиці поза дільницею, яка замешкана євреями, найсуворіше заборонено. Зупинятися на вулицях заборонено. Євреї, які порушать це розпорядження, будуть покарані смертю», - ішлося у забороні.

Єврейські помешкання були піддані погромам. Цінності були відібрані та вивезені в Німеччину. Для цієї мети на теперішній вулиці Градний узвів (тоді Бернардинська) існував обласний пункт мобілізації антикварних та дорогоцінних речей. Сюди з окупованої Волині звозилися дорогоцінні речі, відібрані не тільки у євреїв, а й усього населення, а потім вивозилися.
На території гетто панував голод та хвороби. Купи зруйнованих речей валялися просто на вулиці. Це яскраво ілюструють фотографії того часу.







У серпні 1942 року в’язнів єврейського гетто почали знищувати. Загалом за 2 місяці німецькі війська розстріляли приблизно 17 тисяч в’язнів гетто. На той час це більше половини населення міста. Євреїв проводили групами біля Великої синагоги і далі по теперішній Гнідавській виводили за місто, де й розстрілювали.





Тоді ж була підірвана головна синагога. Руйнувань зазнали й інші єврейські будівлі Луцька. Два штетли – Жидівщина та Вулька – були майже повністю стерті з поверхні землі. Аерофотозйомка до і після зруйнування цілих районів яскраво ілюструє масштаби знищення.



На початку лютого 1944 року Луцьк був зайнятий вже радянськими військами. Хоча це не був остаточний час закінчення війни, але для міста ця дата означала кінець військового режиму і руйнувань.


Внаслідок війни Луцьк на 60% втратив свої мешканців. Місто заселялося заново. Тут уже не було такого розмаїття культур, як раніше – вірменської, німецької, польської, караїмської, чеської, єврейської, російської. Післявоєнна відбудова перетворила Луцьк на звичайне радянське місто з вулицею Леніна і монументальною будівлею обкому партії та пам’ятником Леніну.

Підготував Олександр КОТИС (ВолиньPost)

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.