Камінь-Каширський: дрова, музейні хати та Амстердам

Попри те, що це місто розташоване на окраїні держави і за 130 кілометрів від центру області, воно аж ніяк не справляє враження закинутої місцини, де життя зупинилося. Камінь-Каширський - місто музейних хатів, дрів та велосипедів.

ВолиньPost продовжує репортажі із районних центрів Волині.

Знайомство

Камінь-Каширський – це найбільше місто на півночі області. В ньому мешкає приблизно 11,6 тисяч мешканців. Місто живе у тісному зв’язку із навколишніми селами. Транспорт завжди переповнений людьми, які їдуть із приміських сіл й у зворотньому напрямку. Це також один із найстаріших населених пунктів цього регіону. Вважається, що Камінь-Каширський був заснований у XIII столітті, хоча є згадки і з XII. До слова, місто розташоване на річці Цир.

Автостанція тут ще радянська, має 4 платформи. Щогодини звідси відправляється кілька автобусів у різні напрямки. Зазвичай – на південь, через Ковель до інших міст. Рейсовим автобусом з Луцька, наприклад, їхати приблизно дві з половиною години.

Перше, що привертає увагу в Камені – це велосипеди! Місто без перебільшення можна назвати «волинським Амстердамом» - велостоянки розташовані майже біля кожного магазину, аптеки, державної установи. Їх по місту багато десятків. Одночасно по дорогах їздить, напевно, не одна сотня велосипедистів. І нема нічого дивного, адже велосипед – основний засіб пересування в місті, де немає міського громадського транспорту.

Мешканці Каменя-Каширського привітні. Коли вони дізнавалися, що про їхнє місто роблять фоторепортаж, залюбки починали розказувати, куди і як пройти, і навіть дещо з історії міста.

Місто та його вулиці

В центрі міста знаходяться найважливіші будівлі та установи: районна державна адміністрація, універмаг, будинок культури, прокуратура, суд.

На центральному майдані Культури – одна з небагатьох зупинок у місті. На ній дуже багато людей. Вони чекають на автобус із автостанції, який розвезе їх по найближчих селах.

У центрі також знаходиться супермаркет.

Дороги в Камені в досить доброму стані, і не тільки в центрі. Тротуарів здебільшого нема, тобто вони не виділені бордюрами. Таке є тільки в центрі. Проте в КК деякі тротуари мають нове покриття. Тут немає великих ям, хоча є багато піску. Коли дощ – тут пройти важче.

Лежачі поліцейські зірвані.

А ось так міська рада звертається до мешканців.

В Камені-Каширському є парк. Він не запущений, але і не дуже окультурений. Ось такі тут алеї, їх загалом небагато.


Перебуваючи на вулицях КК, видно, що за містом доглядають. Наприклад, такий благоустрій біля вищого професійного училища. Тут стоять радянські скульптури. Одна з них, правда, причаїлася за кіоском.




Будівництво в місті не запущене – тут є багато нових будинків, є також будівництва, які тільки ведуться.

Хоча вся країна активно готується до вибрів, політичної агітації на вулицях немає. За винятком одного намету, звідки роздають газети.

Ще один цікавий напис знайдений на вулиці Торговій. Можливо, він стосується комуніста Адама Мартинюка, який народився у сусідньому Любешівському районі.

А так виглядає Камінь-Каширський «загс».

Ринок.

Окремою рисою міста є дрова. Переважна більшість міста – це звичайні сільські вулиці. Центрального опалення тут нема. Тому кожен господар робить запаси дрів на зиму. Відповідно, велика кількість наскладених циліндроподібних куп дрів – норма для КК.

Інші типові вигляди міста.

Культурна спадщина

Хоча Камінь-Каширський і невеличкий, але давній, тому в ньому просто повинно щось залишитися із минулих століть. За історичними даними, тут колись був замок, але його зруйнували козаки в 1649 році. Після тих подій замок не відновили, тому до сьогодні залишилося просто місце, де він стояв. Приблизно це місце зараз виглядає так.

Найстарішою спорудою міста є давній костел ордену домініканців. Його збудували в 1628 році. З тих пір його сильно перебудовували, а потім і взагалі скасували, перетворивши у повоєнний радянський час на пекарню. Всі архітектурні елементи, які відображали сакральність споруди, були втрачені. На сьогодні про унікальність будівлі можна сказати лише за слідами колишніх колон на головному фасаді. У радянський період простір між ними просто замурували. Станом на сьогодні давній костел навіть не зареєстрований як пам’ятка.

Поруч із ним знаходиться ще один об’єкт домініканської спадщини – каплиця Архангела Михаїла XVII століття. Це пам’ятка архітектури і містобудування місцевого значення.

За нею – новозбудований костел. У КК є католицька релігійна громада, яка відновила своє функціонування у 1995 році. Костелом та каплицею в даний час опікується орден францисканців.

Новий костел.

У місті є також старі православні храми. Іллінська церква збудована близько 1700 року.

А Різдва Пресвятої Богородиці – у 1723.

Обидві є пам’ятками національного значення. Однак в другій половині ХІХ століття ці церкви, як і багато інших на Волині, були сильно перебудовані під російський стиль: куполам надали особливих рис і форм та прибудували дзвіницю над входом у церкву. Через це храми втратили свої автентичні волинські риси сакральної архітектури.

Так звані шашки Терлінського – приклад, коли якісно виконана робота у 1930 роках дає свої позитивні результати навіть через 80 років. Такий вид бруківки виготовляли у міжвоєнний період і мостили ним дороги. Наприклад, весь центр тодішнього Луцька був замощений такими шашками. Їх ще багато залишилася у волинських містах та містечках.

У КК є краєзнавчий музей, де, окрім історії краю, можна дізнатися, що відомий український режисер Олесь Санін народився у цьому місті.

Є в Камені меморіальні знаки. Неподалік центру розташований меморіальний комплекс на честь вояків Радянської армії.
На ньому ж – шматочки землі з міст-героїв. А вічний вогонь так само, як і в Луцьку, зовсім не вічний.

В центрі міста знаходиться меморіальна дошка загиблим у камінь-каширському гетто 3000 євреям.

Неподалік ринку – пам’ятний знак мешканцям Камінь-Каширщини, які загинули в Афганістані.

На найбільшому цвинтарі міста є могили навіть 100-літньої давності. Серед них польські. Однак ця частина кладовища занедбана і заростає. Є також кілька поховань радянських солдат і цілий комплекс померлим у війні.

А ще одна «музейна» риса КК – дерев’яні хати, оздоблені різьбленими елементами. Наприклад, вулиця Волі містить чимало таких будинків, які показують багатство різьбленого декору.

Загалом місто залишає після себе приємні враження, хоча wi-fi в центральному ресторані немає :).

Олександр КОТИС (ВолиньPost)

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.