Записки породіллі

Записки породіллі
Ну, добридень давно знайоме відділення екстрапатології. Дев’ять місяців позаду. Ті самі люди, ті самі ліжка, оновлені місцями стіни, і я… сім років по тому.

Сиджу в ліжку без постелі. Пояснюють: «Тут аби сільським забудькам вистачило, на міських немає». Міським теж принесуть. Увечері. Поки так і сидітиму.

Який сенс у тому сидінні? Хто зна. Але ж сиджу – будуть тепер мене слухати, обдивлятися з усіх боків і скрушно хитати головою: бо ж і там щось негаразд, і там, виявляється, пієлонефрит був: «Як це вас не лікували?»

Та, от так. Не лікували і все. І все було гаразд. І аналізи самі собою покращилися. Нема здорових, є недообстежені.

В палаті неспішно перетікають розмови з одних страшилок на інші.

- А не знаєте, скільки зараз кесарський коштує?

- Певно, тисяч п’ять. Бо ж тисячу набір, а ще ж всім дати. Анестезіологу тільки скільки треба дати!

- Нє, ну, правда, а скільки треба дати анестезіологу?

- А що то, який краще наркоз брати – загальний чи епідуральний?

- Ой, стільки ускладнень від того епідурального. Кажуть, паралізувати може. Я одну знала…

- З загального як? Ото в мене знайома з коми не вийшла.

- Чоловік кого хотів?

- Та хлопця…

- А що, дівчина буде?

- Та нє, цей вже хлопець. Три дівчини в нас вже є. А то такі очі були, такий задоволений.

- Ой, і мій так хлопця хотів, що ледь не плакав, коли виявилося, що дівка.

За усіма розмовами нерухомий до того час потроху починає рухатися…

* * *

Усе почалося зранку. Щоб потрапити за направленням у відділення, треба пройти кілька кіл навколо нього. Перше: відсидіти чергу в приймальному. Після цього тебе обважать, обміряють, помнуть в різних місцях, суворо вимагатимуть капці і халат.

На все про все – години три. Тому електронна читалка або й справжня книжка в запасі геть не зайва.

Ще години півтори приймали у самому відділенні. Сходи купи «набір для поступаючих», піди зроби кардіограму, а ще треба докупити…

Карантин же! І біжиш власноніж з пузом, вивчаєш асортимент місцевих аптек.

* * *

Нарешті довели до відділення, поселили в ліжко без постелі (хто ж знав?). Ніхто раніше, ніж за годину, все одно, в ці краї не забреде. Ще через півгодини оглянули і відправили гуляти по відділенню – якраз і передачу принесли.

Доведеться читати і слухати страшилки. Ага.

- Хто «така-то»?

- Я.

- Бігом в оглядову, лікар уже чекає.

- Чому мене, мене ж щойно оглядали?

- Не сказали. Я вже за вами приходила, де були?

- За передачею ходила.

- Бігом! Там вас вже чекають.

В оглядовій троє лікарів. Чекають одну вагітну. Це насторожує. Повторно: серце дитині, аналізи, стривожені погляди лікарів і вердикт: кесарський і бігом!

* * *

Ех, завертілося. Хотіла геть іншими враженнями ділитися: про родзал, чи, наприклад, про затишний вечір в компанії люблячого чоловіка і мене на фітнес-болі чи швейцарській стінці…

Нічого подібного. Чоловікові довелося справлятися з непростим квестом: «завези дітей тещі, знайди дружину, яка вже десь знаходиться в несвідомому стані, попередньо заплатити в якусь з аптек тисячу гривень за набір для кесарського і не забути капці!».

Капці, щоправда, забув.

Тисяча гривень – за набір для кесарського… Мене вже вкотре здивувала ця ціна. Попереднього разу, щоправда, в далекому 2006 році, вона була незначно меншою, 600 грн.

А якщо поступає на пологи неплатоспроможна жінка? Її що – не ріжуть?

* * *

Я хоч і маю вже трьох дітей, але так і не бачила «родзалу». Зате двічі споглядала операційну. Яка вона? Стерильна.

Ще на вході роздягаєшся. гола йдеш, гордо несучи пузо поперед себе. На тебе чекають люди в… кольорових халатах, штанах і шапочках.

Білі халати теж бувають, але накидки на халати якісь різнобарвні – ніжно зелені, ніжно блакитні, сині, зелені. І білі штани. Разом з операційною в біло-зеленуватих відтінках – враження якісь весняні… новонароджені.

А потім тебе прив’язують. Руки навзнак, ноги разом – як розпинають.

Анастезіолог ретельно обстежує, куди б вколоти. Лікарі щось допитуються. А в голові думка: чи знайде чоловік, чи не забув капці?

…І коли встигла відключитися? Попереднього разу факт переходу в іншу реальність запам’ятався чітко, а тут щойно думалося про капці чоловіка, і раптом: «Агов? Як себе почуваєте?» під акомпанемент дитячого кувікання.

Малюк – у чоловіка на грудях. Поки мене не було, він зігрівав, носився з малятком.

- Ніби нормально – кажу.

* * *

Дістаю руку з-під ковдри, рахую пальці. П’ять. Ноги на місці, в голові бульбашки, але не критично.

Встати поки не можу. Нічого: «домагає» карантин і необхідність сходити до «храму роздумів про вічне».

У пологовому з тобою не цяцькаються – все, що треба на поверсі, вирішуй свої проблеми сама. Ні, не скажеш, що напризволяще покидають. Медсестри, акушерки навідуються. Але, в цілому, мама з малям ще й під час карантину на кілька днів лишається сама: від нічних сидінь над кювезом до бігання в аптеку наступного дня після операції.

Годин через 15 після, нехай нескладної, але операції, медсестра з заявою: тут всі жінки мають термометри. Йду в аптеку. А та – на іншому поверсі. По стіночці, похитуючись.

Добрела. В аптеці щось купує вгодована, доглянута медсестра. І до мене з наїздом: чого це я не в халаті, а в сорочці розгулюю по відділеннях?! «Тут же і чоловіки ходять!». Мені ще двоїться в очах, толком і пояснити не можу: банально не подумала про цноту чоловіків, мета була одна – термометр…

До речі, аптека в пологовому будинку – не просто магазин ліків. Тут можна купити шкарпетки, повзуни, простирадла, соки. Просто тобі супермаркет.

* * *

Жінок багато. У післяпологових відділеннях – аншлаг. Пацієнток – по двоє-троє в душних, не провітрюваних палатах.
Зі мною разом на поверсі – одночасно 30 породіль. І на всіх тридцять нас, післяпологових, післяопераційних, у стані, коли, перепрошую, й не потерпиш – лише один туалет.

А поруч – порожній для персоналу, куди пацієнткам – ні-ні, хоч умри.

Цього я так і не зрозуміла. Як і дечого іншого. Наприклад, режиму дня. В одинадцятій-о пів на дванадцяту ночі приходить на огляд акушерка. А в п’ятій ранку дитяча медсестра прибігає важити дитину. Бо їй звітуватися.

Не зрозуміла я і причин, з яких моїй дитині наробили синців на пальцях ніг, тричі беручи аналіз крові.

І вже зовсім незрозуміло стало, коли до мене шість днів не пускали навіть чоловіка. Бо ж грип! А на шостий відвели робити УЗД в жіночу консультацію. А там – протяги (після душних палат), натовп людей в шубах, шапках і черевиках.

Ще більш прикро було від того, що саме в той момент довелося відривати від грудей дитину. Та зайшлася плачем. Але ж «ідімте бігом, потім ніяк не можна буде, інші відділення підуть!».

Півгодини я вешталася в потенційно грипозному, холодному приміщенні…

Взагалі, кажуть, там, в цивілізованих закордонах, жінку після пологів тримають в стаціонарі день, максимум, ще ніч, а жінку після кесарського виписують вже через добу-півтори після події. Для чого ми займали ту затишну палату стільки часу – неясно, а пліток не передаватиму.

* * *

Про вакцинацію. Чому ніхто з медперсоналу не проводить такий необхідний лікнеп? Адже вони зобов’язані пояснювати, що за вакцина, ким вироблена, які побічні ефекти… Ні мур-мур. Навіть якщо допитуєшся.

Здалося, просто не знають, що відповідати. Наприклад, про вакцину БЦЖ почула таке: «Та, Росія робить, Росія. То ще такі прививки, які вам кололи і мені, хороші прививки».

Так і хотілося сказати, що Жигулі часів мого народження – геть не те саме, що зараз. Та й Росія за останні 33 роки змінилася. Чому б вакцині залишитись тою ж?

* * *

Зрештою, позитиву в такому інтимі, коли у кімнаті тільки і малеча – на двох більше. Ніхто не стоїть за плечима в найболісніший момент знайомства, ніхто не претендує потримати замість тебе сокровенний згорток, коли ти сама цього найбільше потребуєш.

Тільки тимчасові професіонали з лаконічними порадами і швидкою, в прямому сенсі слова, допомогою.

А на шосту добу нас виписали…

Корисно знати

Для реєстрації малюка в РАЦСі, якщо в батьків однакове прізвище, вистачить тільки тата, зі своїм та маминим паспортом, свідоцтвом про одруження і медичною довідкою про народження.

Якщо прізвища різні, то потрібна ще й мама.

Довідка коштує 50 гривень, оплатити які треба в найближчому банку. Послуга у луцькому РАЦСі доступна з вівторка по п’ятницю до обіду.

Прописують дитину безкоштовно за місцем прописки (реєстрації) матері у паспортному столі за наявності будинкової книги і будь-кого з прописаних повнолітніх мешканців з паспортом.

Довідку про склад сім’ї (для вироблення соціальної допомоги) видають у ЖЕКу (у них довідки видаються лише в конкретний день, тому треба уточняти).

Весь процес народження дитини в Луцькому пологовому будинку шляхом кесарського розтину обходиться за неофіційними даними приблизно в три тисячі гривень.

Юля СМАЛЬ (для ВолиньPost)

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
на випадок, коли терміново треба кесарити, є кесарські набори в операційній. їх дають за розпорядженнім лікаря, потім або відплачує поро... покесарілля, або роддом сам закупає заміну. беременним ще ніхто не лишився. і навіть якщо геть все погано, грошей нема, горящіє пакети закінчились, є багаторазові простерилізовані речі, якими так-сяк можна обійтися, та набори стерильних інструментів.
Відповісти
Це як "вспомнить все".у мене не було кесарського,але було народження в ліфті лікарні))
Вже перехотіла мати третє.Або ж родити треба не тут...
Відповісти
Браво, Юлія! Все, про що Ви написали настільки правда, на жаль . Більше 3 років назад, народжуючи свою третю дитину, я пережила майже те саме. Я не перестаю дивуватися: як Вам вдається з маленькою дитиною знайти час, щоб написати такі статті? Дякую, удачі Вам, хай синочок підростає на радість.
Відповісти
Як дивно... Таке вреження, що ми в різних пологових були. Перші пологи (9,5 років тому)у мене були "кесарські", майже планові. Майже, бо доня "зазбиралась" на світ на тиждень раніше запланованої дати. Тому пакет та інші штуки купували "на ходу", чоловіка викликати я навіть не додумалась (шкода було будити-лякати), допомагала акушерка. Все, чого не вистачило, мені принесла акушерка разом з чеком - розрахувались без проблем і біганини. В післяпологовому була, як царівна (НЕ в платній палаті! Уточнюю на всяк випадок!), дитячі медсестри були завжди поруч, а послуг акушерки, Богу дякувати, не потрібно було.
Другу дитинку нам допомогли зберегти в 28 тижнів, коли мене привезли з жіночої консультації на каталці... Чоловіка не пустили бігти за мною, примусили шукати вхід через приймальне відділення. Там не зрозуміли, чого це він без змінного взуття - то він потім "гасав" у ... шкарпетках :-) Але то такі дрібниці... Поки він шукав вхід, мені терміново надали допомогу, зібрався зразу ж консиліум, дякувати Богу, вагітність зберегли, і ніхто рахунків не виставляв. Перевели в екстрапаталогію, де уже чекало застелене чистою (!!!) охайною постіллю ліжко. Лікар був щодня, деколи і двічі, ніхто в руки не заглядав.
Народилися ми на терміні 38 тижнів САМІ! Без перебільшення можу сказати, що дуже комфортно, без страшилок, мук і криків (довелось наслухатись в пологових залах ТАКОГООО), доброзичливе ставлення лікаря - без смиканини, лякання чи замовчування якихось нюансів. Боялась родити після кесарського, було. Але коли почались пологи, мені лікар пообіцяла:"От побачиш, все буде легко і просто, ти тільки будь слухняна". Чоловік помчав додому за пакетами (ми ж тільки на огляд приходили, родити якось не збирались в той день:-),а тим часом поряд були лікар та акушерка, з гумором та хорошим настроєм показували мені, де ми маємо народити. Мене запевнили, що поруч - операційна, бригади напоготові, якщо щось піде не так, "переїдемо" туди.
Одним словом, спогади про пологи тільки найтепліші, після народження дитинки хотілось плакати, сміятись, співати, цілувати руки чоловікові, лікарю і акушерці!
Відповісти
З вами згідна! Бо в мене так само було "Кесарське" тільки не планове! Купив чоловік набір для операції заплатив 3300грн, дали йому чек все було вірно вказано! Наркоз робили "Епідуральний" то прошла операція супер, а це що говорять паралізує брехня хтось почув і розійшлось мабуть!Медсестри все пояснять допоможуить навіть підтримають) Лікарю і анестезіологу ніхто не вимагає давати гроші брехня повна вони за вами не будуть бігати бо часу не мають! Хоча ми і віддячували бо так все вміло і добре зробили що не гріх і віддячити) Дуже рада що там родила хоча хотіла і в Києві! Наш нічим не хужий, постіль є , тепло, гаряча вода є, всі умови ідеальні! бУЛА ДУЖЕ ВДЯЧНА ВСІМ ХТО БУВ НЕ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЗВ'ЯЗАНИЙ З МОЇМИ РОДАМИ!
Відповісти
Коли в мене був викидень, зайшов анастезіолог і сказав чоловіку прямо готуй гроші я після операції прийду. В оглядовій щей кричав що в нього планове кесарево, що треба спішити. Взяв 500 гривень і більше не приходив, з наркозу виходила тяжко то приходив зовсім інший лікар, який навіть на подяку не натякав
Відповісти
Останні статті
Записки породіллі
26 квітень, 2013, 14:11
«Підставлена» відставка
25 квітень, 2013, 09:26