Спомин про Героя. Волинянину навіки 34
Понад рік тому унаслідок численних осколкових поранень зупинилося серце військовослужбовця Володимира Грищука з Волині.
Про це в інстаграмі повідомив Меморіал.
Старший солдат Володимир Грищук на псевдо Дікапріо поліг 18 квітня 2024 року поблизу села Очеретине на Донеччині. У бою з ворогом зазнав багаточисленних осколкових поранень. Три години ще був при тямі та боровся за життя, проте серце воїна не витримало. Йому назавжди залишилось 34.
Володимир народився в селі Кухарі Волинської області. Жив із родиною в селищі Голоби. Закінчив професійно-технічне училище в місті Луків, опанував професію водія. Працював за фахом і дуже любив свою справу. Вільний час проводив із сім’єю.
Під час повномасштабного російського вторгнення став бійцем Збройних Сил України. Служив у лавах 100-ї окремої механізованої бригади. Воював на посаді старшого оператора відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів.
За життя захисника нагородили відзнакою командира бригади «За оборону рідного краю» та медаллю «Учасник бойових дій», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Вова був хорошим чоловіком і люблячим татком. Завжди у всьому підтримував. Ніколи не показував, як йому важко. Завжди всім допомагав. А його усмішка – це щось неймовірне, світле…» – розповіла дружина Руслана.
Поховали захисника в рідному селі Кухарі.
Вдома на Володимира чекали дружина та двоє синів.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Про це в інстаграмі повідомив Меморіал.
Старший солдат Володимир Грищук на псевдо Дікапріо поліг 18 квітня 2024 року поблизу села Очеретине на Донеччині. У бою з ворогом зазнав багаточисленних осколкових поранень. Три години ще був при тямі та боровся за життя, проте серце воїна не витримало. Йому назавжди залишилось 34.
Володимир народився в селі Кухарі Волинської області. Жив із родиною в селищі Голоби. Закінчив професійно-технічне училище в місті Луків, опанував професію водія. Працював за фахом і дуже любив свою справу. Вільний час проводив із сім’єю.
Під час повномасштабного російського вторгнення став бійцем Збройних Сил України. Служив у лавах 100-ї окремої механізованої бригади. Воював на посаді старшого оператора відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів.
За життя захисника нагородили відзнакою командира бригади «За оборону рідного краю» та медаллю «Учасник бойових дій», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Вова був хорошим чоловіком і люблячим татком. Завжди у всьому підтримував. Ніколи не показував, як йому важко. Завжди всім допомагав. А його усмішка – це щось неймовірне, світле…» – розповіла дружина Руслана.
Поховали захисника в рідному селі Кухарі.
Вдома на Володимира чекали дружина та двоє синів.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Останні новини
Майно коледжу харчових технологій – у Луцькій громаді: що буде з приміщеннями та студентами
Сьогодні, 21:15
Здобула три медалі на чемпіонаті Європи: у Луцьку важкоатлетка отримала грошову винагороду
Сьогодні, 20:58
Де купити живу рибу в Луцьку та скільки вона коштує
Сьогодні, 20:41
Уряд не хоче виділяти гроші з бюджету на «Нацкешбек» у 2027 році
Сьогодні, 19:01
