Дід Панас. Що поєднувало улюбленця України з Луцьком

Сьогодні, 5 січня, – день пам'яті легендарного діда Панаса – Петра Весклярова (Пінхаса Хаїмовича Векскляра) (1911-1994).

Для покоління дітей 1960-1980-х років він став справжньою легендою, повідомляє у фейсбуці MiraStudia Модерна Україна.

«Добрий вечiр, вам, малята, любi хлопчики й дiвчата!» - звучало з вуст Діда Панаса з телеекранів.

Дід Панас з козацькими вусами, у незмінній вишиванці щовечора розповідав у «Вечірній казці» українські казки. Через це його свого часу навіть звинувачували в націоналізмі. Зате діти і дорослі щиро любили. У нього була всенародна любов.

Народився Петро Юхимович у Тальному на Черкащині. Походив з єврейської родини. Батько його був муляром, жила родина небагато. У роки Другої світової разом з родиною потрапив до фільтраційного табору. Рідні загинули, а Петрові вдалося вирватися і змінити прізвище на Вескляров.

Після полону радянська влада не дозволила Весклярову оселитися в столиці і він жив у Луцьку. Працював у Волинському українському театрі імені Тараса Шевченка протягом 13 років. Родина актора мешкала в центрі Луцька - в триповерхівці на теперішньому проспекті Волі, 17, де їм дали кімнату в комуналці. У 1949 році народився син Богдан.

Коли режисер Віктор Іванов приїхав до Луцька шукати акторів для свого фільму "Олекса Довбуш", він запропонував Петру Весклярову роль діда Петрія - дебют актора в кіно - і запросив до Києва на кіностудію імені Оолександра Довженка. Дружина відмовилася переїжджати до Києва, він поїхав один. У 1959 році його зарахували до штату кіностудії імені Олександра Довженка.

У його фільмографії понад 20 художніх стрічок. Розмовляв лише українською мовою, жартував: «Я російську не можу вивчити». Це завадило йому стати відомим за межами України. А в радянських російськомовних фільмах його озвучували інші актори.

У 1962 році українське радіо шукало ведучого програми «Казки дідуся Панаса». І Петро Вескляров пішов на конкурс, шукаючи підробіток, бо утримував сина і родину загиблого брата. А в конкурсі на «посаду» діда Панаса брали участь 200 акторів.

Як згадували його колеги, коли одного разу в ефірі він закашляв, то на телебачення прийшло кілька вантажівок з листами-порадами, різними травами, ліками з усіх куточків України.

«Він приходив у вишиванках і йшов, не перевдягаючись. І це були всі його особисті вишиванки, не з костюмерної. Він був вірним українській культурі і мові, в житті говорив українською, і це відчувалось крізь екран», - згадувала Тамара Стратієнко, народна артистка України.

За своє творче життя Дід Панас отримав лише одну нагороду - звання заслуженого артиста УРСР. Однак, він мав всенардну любов. І сьогодні його пам'ятають.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.