вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Луцький «Супермен»: вдень - на роботі, вночі - патрулювання

Луцький «Супермен»:  вдень - на роботі, вночі - патрулювання
Коли в дитинстві мого брата питали, хто його улюблений герой, він трохи вагався між Суперменом та Людиною-павуком, врешті обирав перший варіант. Персонаж із коміксів у яскравому костюмі, який майже щоночі рятує світ, не міг не захоплювати маленького хлопця. Тому перед сном брат одягав червоного плаща, і ставав до боротьби зі «злом».

Якось він запитав, чому найгероїчніші герої виходять на варту переважно у нічний час? - йдеться в публікації на Громадському.Волинь.

Відповідь проста: вдень всі суперлюди стають звичайними Пітерами Паркерами та Кларками Кентами – працівниками однієї з безлічі установ у одному з мільйонів населених пунктів. Вони виконують повсякденну роботу нарівні з людьми, яких, можливо, ще вчора врятували від світового зла.

Цей матеріал – історія одного волинського кларка кента, який стоїть на варті спокою двісті сімнадцяти тисяч двохста двадцяти п’яти лучан.

«Кларк Кент»

Вдень лучанин Олександр Лєсной працює у державній установі – Головному управлінні держгеокадастру у Волинській області. Він є завідувачем сектору інформаційних технологій та захисту інформації.

«Я IT-шник, – каже на початку розмови герой, – Налагоджую роботу комп’ютерної техніки, яка працює в мережі, і цим заробляю собі на життя». Протягом робочого дня держслужбовець слідкує за тим, щоб справно працювала офісна техніка: принтери, роутери, сканери, комп’ютери.

Олександр одружений, має 12-річну доньку Богдану. Займається спортом, як волонтер, допомагає українським військовим. Пропагує здоровий спосіб життя. Займається велотуризмом. 5 років поспіль до анексії Криму герой разом з товаришами їздив у велоподорож півостровом.



Активний, відповідальний, небайдужий – таким Олександра Лєсного бачать друзі і знайомі щодня.

Вночі він одягає камуфляж і бронежилет, бере зброю, спецзасоби і заступає на патрулювання міста як учасник групи швидкого реагування Громадського формування з охорони громадського порядку «Самооборони Волині».

«Лєкс»

Диспетчер «102» у Луцьку знає його, як Лєкса – координатора груп швидкого реагування «Самооборони Волині». У лави волинської Самооборони Олександр Лєсной вступив у 2014 році, коли потрібно було підтримувати громадський порядок, не допустити мародерства, а міліція була у пригніченому стані. Тоді вони разом із однодумцями об’єдналися, і вирішили, що необхідно забезпечити безпеку людей і охорону важливих об’єктів на території Луцька.

«Це були не якісь там обрані. Це люди, звичайні люди, які втомилися бути байдужими. Частина поїхала на Київ. Частина лишилася тут. Я лишився тут».
Кілька разів на тиждень чоловік заступає на нічну варту. Олександр разом з іншими активістами патрулює місто, попереджуючи, виявляючи та припиняючи правопорушення.

«Щоб не говорити, що в нас все погано, треба самому цю шкіру приміряти. Часто під час патрулювань поліцейські і активісти ризикують життям. І часто, якби не наші вміння і вправність, важко було б уникнути тілесних ушкоджень».
Сім’я хвилюється за Олександра, але поділяє його погляди.

«Дружина спочатку дуже переживала. Зараз відноситься спокійніше. «З Богом», – каже. І все. Багато там не треба говорити».
З 2014 року зібралася ціла команда активістів. Вони пройшли відповідні курси з надання першої медичної допомоги. Це люди з активною громадянською позицією, які не хочуть сидіти, склавши руки, і розуміють, що поки там, на сході України йде війна, тут на місці, треба теж працювати, щоб чесно допомагати забезпечувати надійний тил.

«ГШР – група швидкого реагування»




Активісти почали налагоджувати роботу груп, що формувалися. Спочатку їздили без розпізнавальних знаків, без якихось конкретних маршрутів та особливих погоджень. Чоловіки з мобільними телефонами, палицями, в касках, дехто – з велосипедом. Так починалися ГШР.

В найперші групи входили всі, хто хотів. Основна вимога – бути тверезим.

Сьогодні при «Самообороні Волині» діють структуризовані ГШР, кожна з яких має свого керівника, саме завдяки ним все працює. Олександр «Лєкс» Лєсной координує роботу всіх груп.

ГШР працюють з 20:00 до 08:00. У п’ятницю-суботу заступає 2-3 групи. По буднях патрулює одна. Далеко від штабу (місце дислокації усіх груп швидкого реагування, – авт.) вона не від’їжджає. Активісти курсують вулицями і дворами у центрі міста, щоб можна було у будь-який момент оперативно надати допомогу. Сьогодні налічується близько 60 активних учасників ГШР, відбувається ротація.

«Діє практично 9 груп. Склад постійний: буває, що хлопці міняються між групами за погодженням з керівником групи. Наша служба не оплачується. Ми всі працюємо на роботах. І в зв’язку з тим, що робота вдень, ми і виходимо на нічне чергування».

«Порушення»




Заступаючи на чергування, ГШР реєструється в міськвідділі поліції, телефонує до диспетчера, і повідомляє про те, що група в такому складі заступила на чергування, також називається прізвище і телефон старшого групи.

Під час патрулювань учасники групи можуть самі виявляти правопорушення, або ж їх скеровує диспетчер. Часто відповідають на виклики гарячої лінії Самооборони.

«Якщо при виявленні порушення громадського порядку ми бачимо агресію, чуємо у свій бік нецензурну лайку, то викликаємо на допомогу патрульних поліцейських, щоб скласти протокол. Люди мають розуміти, якщо не будуть виконувати законні вимоги і не припинять наприклад розпивати алкоголь в громадському місці, то будуть мати неприємний запис у поліцейській базі».

З появою патрульних поліцейських роботи не поменшало. У зв’язку з високим рівнем довіри громадян до нової структури, викликів стало більше. Реагувати потрібно на всі. Тому групи швидкого реагування продовжують забезпечувати спокій міста разом із новими патрульними поліцейськими.

«І ми, і патрульні, знаємо, що переслідуючи порушника, чи заходячи в якийсь темний підвал, ми можемо розраховувати на них, а вони – на нас. Це дуже важливий момент – розуміння того, що тебе «прикриють», і ти захистиш за потреби».
Найчастіше активісти груп стикаються із розпиванням алкогольних напоїв у недозволених місцях, хуліганством, порушенням режиму тиші, сімейними конфліктами. Однак, за словами Олександра, у 95% випадків люди цілком адекватно реагують на зауваження ГШРівців, і припиняють неправомірну діяльність.

Якщо ж ситуація не контрольована, то для припинення правопорушення, патрульні можуть застосувати спецзасоби.

«Якщо людина не розуміє слів, знаходиться під впливом алкоголю або наркотичних речовин, становить небезпеку для себе і оточуючих, чіпляється, кидається на людей, хапає нас за формений одяг, то може бути застосований, наприклад, сльозогінний газ. Це дуже гуманний спосіб заспокоїти людину, якщо на неї не діють слова».
Часом виклик проходить за 15 хвилин, а буває не закінчується і за 4 години.

«Був випадок, коли ми прибули на виклик, і син душив маму. Він був в неадекватному стані, і втік до хати, коли нас побачив. Зі згоди мами ми зайшли до будинку. В розмові я не побачив його рук, попросив, щоб він їх показав, бо там могло бути що завгодно. Він витяг великого кухонного ножа, ми дістали з кобури зброю, і сказали йому покласти ніж. Далі розмову ми вели, тримаючи в руках зброю до того часу, поки він нам не підкорився і поклав ніж».

На варті



Буває на нічній варті Олександру доводилося ризикувати своїм життям. За час патрулювання Луцька він був в оточенні, реагуючи на повідомлення про вибуховий пристрій, допомагав пожежникам витягувати балони з палаючого будинку, вгамовував неадекватного чоловіка, який намагався викинути з вікна свою дружину.

Були випадки, коли доводилося рятувати чужі життя, не отримавши у відповідь навіть елементарної подяки.

«Якось ми прибули на виклик раніше за всіх, а перед нами хлопець, який порізав собі вени. Наклали джгут, надали допомогу. Він був п’яний. Лікар потім сказав: «Вам, хлопці, там десь наверху за це галочку поставлять». З моста якось дівчину зняли. П’яна теж була».
За словами чоловіка, групи швидкого реагування сьогодні потребують поповнення новими активістами. Тому Олександр закликає лучан приєднуватися до охорони громадського порядку, будуючи комфортне європейське місто з мінімальним рівнем злочинності.



Лучани ж реагують на діяльність груп по-різному. Хтось дякує, приносить води у спеку. А хтось не вірить у безкорисливість активістів. Та Олександр Лєсной разом зі своїми друзями продовжує робити справу, яку вважає потрібною.

Рятувати життя можна по-різному: витягнувши людину з петлі, перекриваючи рану, чи зупинивши собою кулю. Але, недопущений за кермо нетверезий водій – це теж в перспективі врятовані життя.

«Якщо після розмови з нами людина не буде сидіти на дитячому майданчику і пити – це перемога. Якщо після зустрічі з нами кілька людей припинить здійснювати насилля у сім’ї - це перемога. Якщо кілька водіїв, яких ми зупинили, не сядуть п’яними за кермо, і не дадуть сісти іншим – це буде перемога».

Така перемога, за словами Олександра, під силу всім. Головне – знайти в собі мужність боротися.

***

І в той час, як Супермена знають всі, Кларк Кент продовжує залишатися звичайною людиною, яка працює на роботі, має дім та родину, друзів, шкідливі звички та кота, але яка вже ніколи знову не зможе бути байдужою.

ТЕКСТ – Людмила РОСПОПА, ФОТО – Людмила РОСПОПА, Данило ГЕТЬМАН
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Молодець! Нехай Бог оберігає!!!
Відповісти