Знайомили з кіньми, катали на кареті і вчили малювати: під Луцьком – яскраве свято для «сонячних» діток. ФОТОРЕПОРТАЖ

Знайомили з кіньми, катали на кареті і вчили малювати: під Луцьком – яскраве свято для «сонячних» діток. ФОТОРЕПОРТАЖ
Адель, Мустанг і Валік – троє постійних мешканців конюшні в Боратині, троє скакунів, які звикли до щоденних тренувань, виїздів і катань у полях, але цього разу для них підготували дещо інакшу місію – вони прийматимуть і розважатимуть «сонячних» діток з Луцька.

«Хочу донести загалу, що громадська організація батьків дітей із синдромом Дауна та кав’ярня «Старе місто», де працюють особливі дітки, потребує і буде вдячна за будь-яку підтримку чи допомогу від представників влади, небайдужих людей. Якщо я можу чимось допомогти, то чому б не зробити цього? Вони повинні розвиватися і жити нормально», – каже тренерка-викладачка в клубі оздоровчої верхової їзди «АНТАРЕС» Антоніна Гордійчук, котра влаштувала «Осінній релакс» для особливих діток та їх батьків.

Зізнається, що давно думала про організацію такої іпоарттерапії, але прогноз погоди не надто тішив теплими днями, тож коли синоптики пообіцяли заповітних +20 градусів, вирішила, що відкладати більше не можна.

Дорогою до денника розповідає, що її коні – дуже спокійні, чемні і виховані, тож проблем із ними не буде. «Але я, звісно, переживаю, це ж дітки», – говорить Антоніна. – Верхи їх садити не будемо поки, проведемо показовий виступ, розкажемо про коней, покатаємо на кареті, а потім виведемо Адель і дозволимо її погладити та пофотографуватися. Буде таке собі перше знайомство».



Не секрет, що деякі тварини мають здатність відчувати трохи більше, аніж ми можемо зрозуміти. Фахівці стверджують, що коні – одні із таких. Ці істоти відчувають настрій, емоції, із якими намірами людина прийшла, можуть відчути страх і агресію, навіть розпізнати відчай, тому у стані депресії психологи нерідко радять поїхати на знайомство з кіньми. Свою ефективність методика іпотерапії показує і при лікуванні та реабілітації людей із хворобами опорно-рухового апарату, при генетичних захворюваннях, зокрема синдромі Дауна. Ці троє – Адель, Мусік і Валя – теж ніби щось відчували.



Поки чекаємо на приїзд «сонячних» гостей, Антоніна пішла зустрічати своїх помічників – студентів кафедри економіки Луцького національного технічного університету, адже саме університет є її основним місцем роботи, проте доцент та кандидатка економічних наук зізнається, що взагалі не уявляє свого життя без коней, тому і проводить практично увесь свій вільний час тут. До того ж, і вона, і члени кафедри, постійно долучаються й організовують такі важливі соціально-відповідальні проекти, тому без вагань підтримали ідею із таким цікавим заходом. На цьому також наголосив і завідувач кафедри Олександр Шубалий, який зазначив, що під час навчання у виші важливо не лише здобувати нові знання, але і навчитися бути справжньою людиною, допомагати та підтримувати інших, якщо на це є можливості.



Відразу за конюшнею на великому полі під деревом саме облаштовували атмосферну осінню фотозону із сіном та гарбузами. Трохи далі конюхи починали розставляти тюки, аби всім було де розміститися під час лекції і майстер-класу від психолога та арт-терапевта.

«А ще у нас тут на фермі є коти, песик, вівці і навіть страуси», – говорить Антоніна і продовжує, що у конюшні – рай для тварин. Прикро тільки, розповідає волинянка, що люди підкидають чотирилапих.

«Цього песика і взагалі зі смітника витягнула, якісь нелюди викинули його просто з машини у мішку, а я побачила, вибігла і витягнула. Тільки от це чудо не любить коней, особливо поні. Останні навіть в буду навчилися залазити. Тому коли будете виїжджати з конюшні, не лякайтеся як пес почне гавкати. Коні вже звикли і не будуть реагувати, аби ви не злякались», – сміється тренерка.



Цілий «Еталон» щасливих посмішок

Довго чекати не довелося – гості прибули пообіді, як і домовлялися. Більше тридцяти діток разом із батьками приїхали на «Еталоні» до конюшні, жартуючи, мовляв, аби на конях назад не захотіли поскакати.



Антоніна Гордійчук зустріла гостей, провела їх до майданчика і розсадила на місця із дотриманням необхідної дистанції. Діти вже зачекалися на зустріч із кониками, тож коли Адель, Мустанг і Валік з’явилися на «манежі», їм було важко всидіти, ледь стримувались, аби не підійти і не погладити тваринок.

«На все свій час, сьогодні ви ще встигнете і погладити коників, і обійняти їх, і навіть покататися на кареті», – починає Антоніна.



«На вулиці вже справжня золотава осінь, але це жодним чином не привід сумувати, саме час оздоровитися душею і тілом. Саме цьому і присвячений наш благодійний соціально орієнтований захід «Осінній релакс» – оздоровча верхова їзда та арт-терапія в житті людей з НЕобмеженими можливостями», – мовила Антоніна.



Після невеликої лекції і показового катання відома психологиня, арт-терапевт Тетяна Мялковська організувала для гостей майстер-клас із малювання на дерев’яних дощечках.

«Найменші художники і художниці можуть намалювати свого коника мрії, а допомагатимуть їм у цьому мами і студенти», – наголосила Тетяна Мялковська. Вона розповіла про технологію створення картини і пояснила, що сьогодні малюватимуть особливих коників, тому використовуватимуть лише яскраві кольори. У результаті – жодна із картин не була схожою одна на одну, усі по-своєму красиві і надзвичайні, у кожну із них автори вклали любов і позитивні емоції від знайомства із тваринками.



Невдовзі у планах – організувати благодійний аукціон та продати ці картини, а усі виручені кошти спрямувати на підтримку особливих «сонячних» луцьких діток. Деталі аукціону Антоніна пообіцяла анонсувати трохи згодом.



Адель вже стояла у деннику, а дітки саме закінчили малювати своїх казкових коників і йшли фотографуватися разом із батьками у яскравій фотозоні. Тим часом на столі вже з’явився неймовірний солодкий сюрприз від кав’ярні-кондитерії «Старе місто»: два величезних торти із фотографіями коней та цілий ящик безе. Поруч же припаркувався королівський транспорт – карета.

«Катаємося по четверо - двоє старших, двоє менших. З вами поїде ще вершниця Катя, аби нікому не було страшно», – оголосила Антоніна.



Діти відразу ж зайняли свою чергу і чемно чекали, коли зможуть проїхатися декілька кіл навколо конюшні в справжній кареті. Поки одні їздили «із вітерцем», інші смакували десертами, спілкувалися і продовжували фотографуватися.



«Я тут найщасливіша», або Що говорили «сонячні» дітки

«Богдан у мене вже старший (хлопцеві – 25 років, – ред.), але навіть йому цікаво. А меншим діткам і взагалі… вони погралися, помалювали, поїли солодощі, для них це дуже хороший захід», – поділилася одна з присутніх на заході Євгенія Кінах. Каже, що вона із сином обожнює коней.

«Я взагалі усіх тварин люблю», – додає Богдан і розповідає, що навіть сам колись сідав верхи.



«Сонячні» хлопці, які працюють у кав’ярні «Старе місто» Андрій Мельник і Валентин Новосад – двоє друзів, які теж не могли пройти повз, аби не погладити Адель. Вони зізналися, що обожнюють коней і Адель їм дуже сподобалася.



Вікторія Іванова прийшла на захід із сином Олексієм, каже, що її десятирічний хлопчик просто в захваті від коней, тому надзвичайно задоволений: «Нам дуже сподобалося, я вважаю, що таке спілкування із тваринами – дуже корисне».

– Тобі сподобалося, зайчику? – питає пані Вікторія у свого синочка. А той широко посміхається: «Та-а-а-ак».



Катерина Свіщева приїхала за «Осінній релакс» із двома синами – Романом і Тимофієм, яким по 10 і 11 рочків.

«Ми надзвичайно враженні і ставленням, і толерантністю, і людяністю. Енімал-терапія для наших дітей взагалі вкрай необхідна. До того ж, тут змогли відпочити не лише діти, але й батьки, а ще сама погода сприяла чудовому дозвіллю», – ділиться жінка. Каже, що її синам дуже сподобалося малювати: «Я їм взагалі не допомагала, тож картини трохи відрізняються від інших, але це їхнє бачення».



Ввечері, коли усі вже роз’їхалися, а коні відпочивали у своїх стійлах, Антоніна нарешті розслабилася, адже увесь день хвилювалася, щоб маленьким гостям усе сподобалося.

– Усе вдалося? – запитую.

«Знаєш, під час солодкого столу до мене підійшла маленька дівчинка і сказала: «Я тут найщасливіша». Це було сказано просто до сліз, бо найщасливіші люди – не ті, що мають все «найкраще», а ті, що шукають це «найкраще» серед того, що мають, серед тих, хто їх оточує», – підсумувала Антоніна Гордійчук.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Чого тільки для дітей? Я теж не проти був би на конях покататись)
Відповісти