вхід реєстрація

ТОП-100 впливових людей Волині: 26-50

ТОП-100 впливових людей Волині: 26-50
У Луцьку презентували результати експертного опитування «ТОП-100 впливових людей Волині».

У рейтинг, складений шляхом експертного опитування, потрапило 43 депутати усіх рівнів, 25 чиновників, 5 представників правоохоронних та судових органів, 3 юристи, 27 бізнесменів, 8 журналістів, 6 представників творчої інтелігенції, 2 представники галузі спорту, 4 громадські діячі, 4 представники духовенства, 1 медик і двоє представників галузі освіти і науки.

(Читати про місця 1-25)

Читати про місця 76-100

Читати про місця 76-100

Дивитися весь рейтинг

Далі - про фігурантів рейтингу, які посіли місця від 26 до 50.

№ 26 Степан Сачук, головний редактор газети «Волинь-нова», 74 роки

Керувати найтиражнішою і найповажнішою за віком газетою області – справа не з легких. В руках у Сачука – потужний інструмент впливу, бо його «Волинь-нова» традиційно популярна в районних центрах та селах краю. Видання почувається більш упевнено у не геть комфортних реаліях сьогоднішнього ринку друкованих медіа, чому, зокрема, сприяє і чималий тираж, і цінова політика на рекламу, і те, що засновником газети разом із колективом редакції є Волинська обласна рада.

«Волинь-нова» має найбільшу серед газет регіону мережу власкорів. Окрім того, редактор, хоч і не прихильник кадрових революцій, в останні роки підсилив колектив редакції молодими акулами пера.

Сам Сачук двічі ставав лауреатом конкурсу Національної спілки України «Золоте перо», є Почесним громадянином міста Луцька.

Незмінний з 1996 року редактор газети «Волинь», 74-річний Степан Сачук на пенсію поки не поспішає…

№ 27 Богдан Щур, начальник УМВС України у Волинській області, 46 років

Начальникові управління МВС в області мусово бути впливовим з огляду на посаду.

Перед призначенням на Волинь генерал-майор міліції Богдан Щур очолював Львівське обласне УМВС. Його переїзд на Волинь пов’язують зі спробою взяти в шори голову Волинської ОДА Клімчука, адже попередній головний міліціонер Ходирєв вважався його людиною.

На Львівщині Щур встиг запам’ятатися скандалом довкола зникнення зброї із Львівського університету внутрішніх справ, ректором якого він був свого часу.

До слова, волинські підлеглі Богдана Щура відгукуються про його менеджерські якості доволі позитивно.

№ 28 Євген Кирильчук, народний депутат України («БЮТ-«Батьківщина), 71 рік

Депутат зі стажем волинянин Євген Кирильчук, незважаючи на солідний вік – 72 роки, є впливовою особою не лише на рівні місцевого осередку партії. Його думку враховують політики та службовці, адже на керівних чи ваговитих політичних посадах народний обранець перебуває з 1985-го, коли став першим заступником голови Волинського облвиконкому.

Євген Кирильчук мандат народного депутата отримав 1998 року, відтак його і не віддавав, не опускаючись у партії нижче за двадцяте місце передвиборчого списку.

Нині Кирильчук є першим заступником голови Комітету з питань бюджету Верховної Ради України. А отже, має вплив і можливості лобіювати фінансування й Волинської області з державної скарбниці. Така посада, навіть попри політичне забарвлення, змушує державних управлінців зважати на думку нардепа. Хоча, кажуть, нинішня депутатська каденція – остання для Кирильчука, бо бути народним обранцем він більше не хоче.

№ 29 Анатолій Тимощук, футболіст, півзахисник мюнхенської футбольної команди «Баварія» (Мюнхен), 32 роки

Уродженець Луцька і вихованець футбольної школи «Волині», безперечно, є одним із найвідоміших волинян не лише в Україні, а й у світі. Серед вітчизняних спортивних зірок він вирізняється принциповою публічною україномовністю і послідовним патріотизмом. Його вихід з українським прапором на вручення Суперкубка УЕФА у складі пітерського «Зеніта» 2008 року спровокував шалену критику шовіністичного інформаційного середовища в Росії і захоплення та схвалення українських уболівальників.

Перебуваючи за кордоном, Тимощук не втрачає зв’язків з рідним містом, підтримує стосунки з родиною та друзями. Одностайно і без жодних заперечень Луцька міська рада в червні 2008-го надала Анатолію Олександровичу звання Почесного громадянина міста.

З огляду на те, що спортсмен реалізовує в Луцьку деякі бізнесові проекти, є ймовірність його повернення до рідного міста після завершення футбольної кар’єри.

№ 30 Петро Філюк, голова Апеляційного суду Волинської області, 50 років

У свої п’ятдесят із хвостиком Петро Філюк – один з найавторитетніших посадовців-довгожителів у судовій системі Волині. Принаймні так відгукуються люди, які його добре знають. Працюючи все життя за фахом, він швидко зробив кар’єру – від слідчого до голови суду. Вже майже десяток років Філюк очолює Апеляційний суд Волинської області. І стілець під ним, схоже, не скрипить.

Відомий Петро Філюк і завдяки своїм ініціативам: і Музей історії судочинства на Волині відкрив, і регулярні відвідини школярами судової установи організував. А у рідному селі Залухові на Ратнівщині власним коштом встановив скульптуру матері з дитиною.

Незважаючи на вельми серйозну і відповідальну посаду, його не можна назвати суворим і бездушним: Філюк – натура достатньо романтична, має особливу життєву філософію і любить про це поговорити. Він не соромиться казати, що серед його колег є й такі, яких треба гнати поганою мітлою.

Його рада бачити «своїм» не одна політична сила, однак у політику він не рветься, хоча й не виключає, що колись може й податись у депутати. Прикметно, що головний тимошенківець Волині Анатолій Грицюк називає його «непогрішним суддею».

№ 31 Володимир Бондар, директор ДП «Теплий дім», 42 роки

Знявши свою кандидатуру на пост луцького міського голови у 2010 році, програвши вибори до обласної ради, пішовши з посади очільника волинського осередку партії «Єдиний центр», політик Володимир Бондар, можливо, й тимчасово, але зник з політичної арени Волині.

Йому пророчили гарні рейтинги і навіть натякали, що в крісло губернатора повертаються. Натомість Бондар поїхав до Києва очолювати державне підприємство «Теплий дім».

ДП «Теплий дім» підпорядковується Національному агентству з інвестицій та управління національними проектами України та спеціалізується на питаннях відновлення житлового фонду та впровадженням енергоощадних технологій у будинках в межах всієї країни. Чи стане Волинська область учасником програм, які курує підприємство, наразі залежить і від Володимира Бондаря, і від місцевої влади.

Та й пороху з порохівниць Бондар ще не розтратив, як і зв’язків не з останніми людьми Волині. А тому скидати його з політичних терезів регіону явно зарано.

№ 32 Володимир Гунчик, директор ДП «Автоскладальний завод № 1» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», член виконавчого комітету Луцької міської ради, 54 роки

Луцький автоскладальний завод №1, яким керує віце-президент корпорації «Богдан» Володимир Гунчик, є одним із найбільших промислових об’єктів Волині. Він серед тих, хто сплачує найбільше податків в області, постачає продукцію на внутрішній та зовнішній ринки, забезпечує зайнятість населення, а отже, є стратегічно важливим як для Волині, так і для Західного регіону.

Нині підприємство спеціалізується на випуску автобусів, тролейбусів та трамваїв європейського зразка. Воно успішно пережило кризу й наразі відчує радше брак кадрів, аніж замовлень.

Володимир Гунчик очолив тоді ще Луцький автомобільний завод 1995 року, однак працював на підприємстві, обіймаючи різні посади, з 1983-го. Цей впливовий волинянин – професіонал у своїй справі, його думку враховує місцева та обласна влада.

Володимир Гунчик – член виконавчого комітету Луцької міської ради. Хоча цей учасник рейтингу не є гостем усіх засідань комітету, втім, його думка, подекуди критична і жорстка, часто є визначальною під час ухвалення рішень.

№ 33 Василь Токарський, власник ПП «Скорпіон-сервіс», 44 роки

Бізнесові успіхи сорокачотирирічного луцького підприємця не трансформувались в успіх політичний. Його виборчий дебют на перегонах за посаду луцького міського голови у 2010 році можна було б вважати результативним, якби не суттєва невідповідність бюджету виборчої кампанії і кількості відданих за нього голосів. Адже за підсумками виборів Василь Токарський посів лише шосте місце, здобувши підтримку трохи більш як чотирьох тисяч лучан.

Ймовірно, ахіллесовою п’ятою Токарського-політика став його конфлікт за територію з групою підприємців із ринкового ряду, що біля торгового центру «Ювант» на вулиці Карпенка-Карого в Луцьку. І це призвело до формування іміджу Токарського як «ворога простих підприємців».

Кризові економічні процеси дещо пригальмували розбудову бізнес-структур луцького підприємця, зокрема невдалою інвестицією стало відкриття торгового центру «Ювант» у Ковелі. Проте громадсько-політичні амбіції Василя Васильовича не можна вважати вгамованими, а певна підтримка публічної активності свідчить про можливу появу підприємця серед учасників наступних виборчих кампаній різного рівня.

№ 34 Віктор Чорнуха, голова наглядової ради ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536», член виконавчого комітету Луцької міської ради, 59 років

Власник однієї з найбільших на Волині будівельних компаній Віктор Чорнуха – людина знана й шанована в області. Він має досвід, зв’язки та можливості, а тому дружити з ним вигідно будь-кому.

Його компанія зводить найбільші об’єкти в області, навіть попри те, що будівельна галузь нині переживає не найкращі часи.

Голова наглядової ради ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536», заслужений будівельник України Віктор Чорнуха має надійного компаньйона – сина Ігоря, якому торік передав свою керівну посаду.

У політиці Віктор Чорнуха зовсім не чужий. У 2006–2010 роках був депутатом Волинської обласної ради, а нині є членом виконавчого комітету Луцької міської ради. Має гарні стосунки як із Борисом Клімчуком, так і з Миколою Романюком. А кому ж довіряти важливі й масштабні будови Волині, як не тому, кого добре знаєш?

№ 35 Ольга Куліш, генеральний директор Волинської обласної держтелерадіокомпанії, 50 років

Це історія про те, як людина, коли вона довго віддана одній справі, таки досягає вершини. І ні в кого не повернеться язик сказати – незаслужено. Її називали другою за впливом людиною на ВОДТРК після Святослава Пирожка. Й не викликало сумнівів, що лояльна, виважена Ольга Куліш рано чи пізно очолить телерадіокомпанію, якій віддала майже тридцять років праці.

Починала працювати інженером та випусковим редактором, пройшла всі професійні щаблі, була правою рукою Святослава Пирожка. Він і досі, будучи на пенсії, часто навідується в рідну структуру.

Обіймаючи посаду генерального директора ВОДТРК, вона й далі є членом Жіночого парламенту України, головою Волинського прес-клубу, членом правління обласної організації Національної спілки журналістів.

№ 36 Євген Сверстюк, доктор філософії, президент Українського пен-клубу, 83 роки

Хоч і не має мільйонних статків та політичного впливу, але він, мабуть, найповажніший фігурант цього рейтингу.

Доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра», президент Українського пен-клубу, творець одного з найважливіших текстів українського самвидаву – «З приводу процесу над Погружальським». І головне – він є політв’язнем радянського режиму.

Євген Сверстюк – автор книг, численних статей з літературознавства, психології та релігієзнавства. У його доробку і поезія, і переклади з німецької, англійської, російської мов.

Низка літературно-критичних есеїв Сверстюка, публіцистично актуалізованих до проблем сучасності, об’єднані спільною ідеєю боротьби за суверенність української культури. Тож цей волинянин – безперечний моральний авторитет та гордість Волині.

№ 37 Віктор Божидарник, ректор Луцького національного технічного університету, 66 років

Два незмінні ректори є в Україні: у Києві – Поплавський, у Луцьку – Божидарник. Він і доктор технічних наук, і професор, і заступник гетьмана Українського реєстрового козацтва, і генерал-полковник УРК. Що й казати – регалії зобов’язують. Патріотичний ректор прагне виховувати студентство в дусі патріотизму – ось-ось матиме військову кафедру, викладачі якої застосовуватимуть методики козацької педагогіки.

Не назвати впливовою людину, нагороджену орденом «За заслуги» ІІ і III ступенів, почесним званням «Заслужений працівник народної освіти України», – не можна.

Наприкінці 2011-го приміщення колишнього Будинку офіцерів мало стати ще одним корпусом Луцького національного технічного університету. У ЛНТУ вже навіть розпочали реконструкцію будівлі, у якій планували навчати дизайнерів та будівельників. Та президент сплутав усі карти: підписав доручення, за яким, можливо, у Будинку офіцерів облаштують зали філармонії. Про це говорив і голова ОДА Борис Клімчук, водночас пообіцявши виділити Вікторові Божидарнику місце в першому ряду лоджії нового залу. Довічно....

№ 38 Володимир Михалчич, голова Державної податкової служби у Волинській області, 45 років

Нова для Волині людина закарпатець Володимир Михалчич уже під час свого офіційного представлення заявив, що цей край швидко став для нього рідним. Що ж, мабуть, підстави так висловлюватись у головного податківця Волині дійсно є, або ж він одразу хотів показати всім, хто у домі головний.

Попри те, що посаду начальника Державної податкової служби в області Михалчич обіймає відносно недавно, з осені 2011-го, почуватися не у своїй тарілці йому нема чого – все-таки бізнесмени Волині мусять зважати на податкову. Тому дружити з Михалчичем вигідно усім.

Про Михалчича кажуть, що він має хороший досвід, оскільки пройшов чи не всі керівні посади у системі податкової служби і має звання радника податкової служби ІІІ рангу. Та 45 років – це не той вік, щоб ставити крапку в кар’єрі. Цілком очевидно, що Михалчича чекають ще більші кар’єрні успіхи, якщо він, звісно, з доброго боку покаже себе на Волині.

№ 39 Олег Чернецький, підприємець, депутат Луцької міської ради, 44 роки

Один із небагатьох місцевих політиків, благодійність якого не обмежена періодами виборчих кампаній і не спрямована тільки на здобуття політичної популярності. Часто така діяльність Олега Станіславовича має на меті лише задоволення самолюбства і внутрішніх мотивацій підприємця як своєрідного морального авторитета.

Вибір Чернецьким ВО «Свобода» після невдалих спроб здобути політичні статуси різного рівня з іншими політичними структурами можна вважати успішним, адже саме зі «Свободою» Чернецький вперше отримав представницький мандат і зміг безпосередньо впливати на ухвалення рішень у Луцькій міській раді. Варто зауважити, що раніше цей вплив обмежувався налагодженням доброзичливих стосунків з місцевими посадовцями та депутатами і використанням цих стосунків для врегулювання різноманітних процедурно-регуляторних моментів під час розбудови бізнесу.

Безперечно, амбіції Чернецького не обмежуються міською радою, а наступним щаблем його політичної кар’єри мало б стати депутатство у Верховній Раді. Такий шанс Олег Станіславович матиме, якщо стане узгодженим висуванцем від Комітету опору диктатурі в одному з волинських округів або якщо ВО «Свобода» подолає прохідний бар’єр пропорційної частини виборів.

№ 40 Сергій Мартиняк, голова ТзОВ «АПГ «Пан Курчак», депутат Волинської обласної ради, 41 рік

Депутата Волинської обласної ради Сергія Мартиняка широкий загал майже не знає як політика чи обранця громади. Однак його чудово знають жителі Турійського району, які на виборах 2010 року віддали за нього 33 відсотки своїх голосів.

Він не працює на камеру чи у рупор. Депутата згадують радше завдяки торговій марці «Пан Курчак», яку він заснував і яка є одним із найвідоміших та найдорожчих брендів Волині. Нині сфера діяльності агропромислової групи «Пан Курчак» охоплює вирощування зернових, кормових культур, продаж сільгосптехніки, виробництво кормів, м’яса, птиці та торговельну мережу «М’ясна точка».

Сергій Мартиняк має гарні стосунки з владою. Голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук якось навіть натякнув, що підтримуватиме його як політика. Тож вочевидь, що прізвище Мартиняка можна буде побачити й серед кандидатів у нардепи.

№ 41 Григорій Пустовіт, секретар Луцької міської ради, голова Луцької міської організації ВО «Батьківщина», 51 рік

Уродженець Рівненщини, закінчив Калінінське суворовське училище, Ленінградське вище загальновійськове командне училище.

З 1981 по 2004 рік – служба у Збройних силах на посадах командира взводу, командира роти, помічника командира військової частини, заступника командира авіаційної бази з виховної роботи. Ось така сувора біографія секретаря Луцької міської ради.

У політику пана Григорій втрапив на «хвилях» Помаранчевої революції: у першому турі він був в охороні столичного прес-центру Ющенка, у другому – в охороні відомого об’єкта під назвою «сцена на майдані Незалежності».

Але перемогла харизма Юлії Тимошенко. Григорій Пустовіт і сам не надто криється із тим, що в політиків немає постійних союзників, а є постійні інтереси. Сміливець, який назвав повернення на пост губернатора Волині Бориса Клімчука, «троянським конем антиукраїнської влади».

№ 42 Олена Голєва, голова наглядової ради ВАТ Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство «Волинь», депутат Луцької міської ради, 31 рік

Олену Голєву як політика спочатку майже ніхто не сприймав усерйоз. Та симпатична білявка з впливової родини, очевидно, й не могла розраховувати на інше ставлення, дарма що школу закінчила із золотою медаллю, університет – із червоним дипломом, а у 31 рік керує вісьма підприємствами.

А втім, у Луцькій міській раді очільниця обласного осередку Європейської партії України Олена Голєва стала помітною не тільки завдяки кольору волосся. Наразі вона керує, як вважається, найпривабливішою для її бізнесу «транспортною» комісією і є одним із найактивніших депутатів.

І про впливового чоловіка Олени Василівни далі будуть говорити, схоже, дедалі менше. Хоч сама Голєва не заперечує, що без нього досягти того, що має, було б нереально.
А нині Голєва міркує, чи не балотуватися їй до Верховної Ради, принаймні цього, за її словами, дуже хоче лідер Європейської партії Микола Катеринчук, з яким родина Голєвих має тісні стосунки.

№ 43 Микола Мартиненко, народний депутат України («Фронт Змін»), 51 рік

До найвпливовіших політиків, що мають опосередкований стосунок до Волині, втрапив, здобувши мандат депутата Верховної Ради на виборах 1998-го року в Ковельському виборчому округу. Налагодивши тісні стосунки з місцевою владою та підтримуючи достатній рівень публічної активності, Мартиненко без особливих труднощів повторив свій успіх у 2002 році. Після тих виборів Мартиненко ввійшов до складу фракції «Наша Україна», чим, на думку окремих експертів, перервав багаторічну адміністративну кар’єру Бориса Клімчука на посаді голови облдержадміністрації.

Усупереч попереднім прогнозам, малоймовірно, що Мартиненко знову ризикуватиме своїм депутатським статусом на майбутніх виборах у мажоритарному округу. З огляду на його сьогоднішню належність до керівництва «Фронту змін» й особисті стосунки з Арсенієм Яценюком, Миколі Володимировичу гарантоване високе місце у виборчому списку чи то «Фронту змін», чи то об’єднаної опозиції. Мартиненко зберігає вплив на волинську політику, адже опікується місцевою політструктурою «фронтовиків», а його традиційні впливи та авторитет на Ковельщині роблять його голос практично вирішальним у виборі кандидатури узгодженого висуванця-мажоритарника від опозиції у відповідному округу.

№ 44 Іван Смітюх, голова Ковельської районної державної адміністрації, 46 рік

Голова Ковельської райдержадміністрації Іван Смітюх, схоже, дуже впевнено почувається на цій посаді, адже Ковельщині усіляко допомагає її іменитий уродженець – волинський губернатор Борис Клімчук.

Довіра жителів району до Смітюха забезпечила йому мандат депутата Волинської обласної ради, хоча він представляє не найпопулярнішу на Волині Партію регіонів.

Цілком вірогідно, що впливовість Івана Смітюха могла бути скромнішою, якби не його рідні брати – народний депутат, теж регіонал Григорій Смітюх та прокурор Святошинського району Києва Василь Смітюх.

№ 45 Олександр Курилюк, заступник голови Волинської облдержадміністрації, депутат Волинської обласної ради, 41 рік

Заступник голови Волинської ОДА йде по життю і кар’єрі пліч-о-пліч зі своїм другом й однопартійцем Олександром Башкаленком. У Волинській організації Партії регіонів працює заступником з ідеологічних питань. У бізнесі очолював структуру, яку контролює Олександр Костянтинович, та й у стіни «Білого дому» вони прийшли разом.

На своїй теперішній посаді в облдержадміністрації Олександр Курилюк опікується гуманітарними питаннями області.
Обраний депутатом Волинської облради за списком Партії регіонів.

№ 46 Володимир Лис, письменник, журналіст, 61 рік

Цього волинського журналіста та письменника знають усі владці – Володимир Лис у газеті «Волинь» пише про політику і про політиків. А його прогнози погоди із зацікавленням читають бабусі чи не в усіх волинських селах.

Володимир Лис зібрав чимало літературних і журналістських відзнак. Та особлива увага – роману «Століття Якова», який не лише отримав чергову «Коронацію…», а й був названим у рамках цього конкурсу «кращим романом десятиліття».

Схоже, цього визнання Лис чекав усе своє життя. Але на досягнутому не збирається зупинятися – має бажання написати ще не одну успішну книжку.

№ 47 Володимир Карпук, народний депутат України (НУ-НС), 57 років

Народний депутат України від НУНС Володимир Карпук заслужив неабиякої поваги вдячних пацієнтів, адже перед походом у велику політику його життям була медицина.

У березні 2005 року призначений на посаду заступника голови Волинської обласної державної адміністрації з гуманітарних і соціальних питань.

Лікар-ревматолог вищої категорії, заслужений лікар України.
З 2006 року – народний депутат України від виборчого блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», голова Волинської обласної організації Народний Союз «Наша Україна».

Нині, попри значний авторитет, не має особливих політичних амбіцій, тож цілком імовірно, що після закінчення депутатської каденції вийде на заслужений відпочинок.

№ 48 Роман Микитюк, начальник Ягодинської митниці, 41 рік

У свій 41 рік цей волинянин зробив чудову кар’єру: обіймав керівні посади на Волинській, Житомирській, Ягодинській, Тернопільській, Львівській та Вінницькій митницях. І ось восени минулого року його призначили очільником Ягодинської митниці.

Губернатор Волині, з яким Микитюк, схоже, має добрі стосунки, попереджав головного митника області про те, що на цій посаді йому буде непросто, мовляв, доведеться працювати ще краще за попередника.

Утім, уже через місяць після його призначення на митному посту «Луцьк» розгорівся корупційний скандал, який, очевидно, вдарив по іміджу Микитюка. Особливо з огляду те, що це не перший гучний скандал у його кар’єрі: коли Роман Микитюк очолював Львівську митницю, то його заступницю затримали на хабарі.

№ 49 Борис Загрева, директор Департаменту економіки і фінансів МНС України, депутат Волинської обласної ради, 49 років

Піком політичної кар’єри Бориса Юхимовича варто вважати його депутатство у Верховній Раді України IV скликання (2002–2006 рр.), куди він був обраний за списком Блоку «Наша Україна» як висуванець Української народної партії.
Вступ до «Єдиного центру» став для Загреви, як і для його постійного конкурента в боротьбі за різні посади й статуси Володимира Бондаря, кроком назад. Нинішня посада у Міністерстві з надзвичайних ситуацій влаштовує політика лише як можливість залишатися «при справі» і мати доступ до певних фінансових та адміністративних ресурсів. А статус депутата Волинської обласної ради Загрева може використати для спроби знову позмагатися за парламентський мандат у мажоритарному округу. Аргументом на користь такого перебігу подій є нещодавня поява Бориса Юхимовича на сесії облради.
За відсутності доступу до популярного політичного бренду та місцевого адмінресурсу стартові позиції у виборчій кампанії Загреви зводяться до певної популярності в Локачинському районі й мережі давніх зв’язків у бізнесових колах.

№ 50 Петро Пилипюк, генеральний директор СП ТОВ «Модерн-Експо», 41 рік

Всеукраїнський рейтинговий журнал «ГVардія» 2011 року назвав підприємство «Модерн-Експо», яке заснував волинянин Петро Пилипюк, одним із 500 найвпливовіших виробників торгового обладнання у Центральній та Східній Європі.

Нині в «Модерн-Експо» працює понад 1 300 осіб, а обсяги продажів, за даними компанії, у 2011 році порівняно з 2010-м збільшилися майже вдвічі. Підприємство має чималі виробничі площі – понад 50 тисяч квадратних метрів, працює не лише на місцевого покупця, а значною мірою для країн Західної Європи, СНД, Росії. Група «Модерн-Експо» відкрила представництва у Німеччині, Росії, Польщі та ОАЕ.

Для створення такого потужного та успішного бізнес-проекту Петру Пилипюку знадобилося 17 років. Бізнесові амбіції і далі ростуть, а підприємство показує гарну динаміку розвитку. Петра Пилипюка називають серед тих підприємців, які дбають про своїх працівників.
Теги: ТОП-100
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
криминал плаче за Токарським а ще хтось коментує бандюгана
Відповісти
Паркетный генерал Владимир Михалчич.
Он и в армии-то не служил ни одного дня.
Каръеру сделал на деньги румын.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
ТОП-100 впливових людей Волині: 26-50
22 березня, 2012, 10:21