вхід реєстрація

ТОП-100 впливових людей Волині: 51-75

ТОП-100 впливових людей Волині: 51-75
У Луцьку презентували результати експертного опитування «ТОП-100 впливових людей Волині».

У рейтинг, складений шляхом експертного опитування, потрапило 43 депутати усіх рівнів, 25 чиновників, 5 представників правоохоронних та судових органів, 3 юристи, 27 бізнесменів, 8 журналістів, 6 представників творчої інтелігенції, 2 представники галузі спорту, 4 громадські діячі, 4 представники духовенства, 1 медик і двоє представників галузі освіти і науки.

Читати про місця 1-25

Читати про місця 26-50

Читати про місця 76-100

Дивитися весь рейтинг

Далі - про фігурантів рейтингу, які посіли місця від 51 до 75.

№ 51 Олександр Свирида, депутат Волинської обласної ради, 44 роки

Без сумніву, і вік, і яскраві сторінки політичного й бізнесового минулого (депутат ВРУ, заступник міністра фінансів тощо) підштовхують Олександра Свириду не відсижуватись у скромному кріслі депутата Волиньради. Відтак, його прізвище регулярно випливає в перемовинах щодо потенційних узгоджених кандидатів від опозиції у волинських округах за квотою ВО «Батьківщина».

Олександр Миколайович довго боровся за можливість такого формату висування в луцькому окрузі, але перешкоджав цій ініціативі Анатолій Грицюк, що планував балотуватися в цьому окрузі особисто. За тих обставин, в якості «робочого» варіанту для Свириди розглядався округ з центром у Горохові.

Наразі Грицюка переконали відмовитись від ідеї висування в Луцьку, що він підтвердив в одному з нещодавніх інтерв’ю, а в Олександра Свириди знову з’явився шанс. Хоча потенційна жорсткість майбутньої кампанії, потреба виступати послідовним опонентом влади, можуть внести сумніви і в позицію самого Олександра Миколайовича, а його комфортні, за певною інформацією, стосунки з Борисом Клімчуком не сприятимуть однозначній підтримці з боку колег-опозиціонерів.

№ 52 Анатолій Горбатюк, народний депутат України (Партія регіонів), 49 років

Цього народного депутата найкраще знають у Луцькому районі, де він і зробив собі кар’єру. Спочатку Анатолій Горбатюк вчителював у Піддубцівській середній школі, потім очолив її.
Директора сільської школи помітили і запропонували посаду заступника голови Луцької райдержадміністрації.

По тому він двічі ставав народним депутатом, будучи членом Партії регіонів і навіть майже чотири роки очолюючи обласний осередок «регіоналів». Нині – він один із народних депутатів, член Комітету державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради.

Важливо й те, що його рідний брат Борис Горбатюк – голова Піддубцівської селищної ради.

№ 53 Антон Кривицький, радник луцького міського голови, 66 років

Тричі луцький мер - вихідець з Одеської області. Він був мером навіть попри те, що його іменем, кепкуючи називали і міст-довгобуд, і вулицю з глибокими ямами.

У 1991 році він став першим заступником голови Волинського облвиконкому, через рік - головою комітету інвестицій, будівництва, архітектури і містобудування Волинської облдержадміністрації.

На початку 2000-х - секретар Волинського обкому СДПУ(о), виключений із партії постановою політбюро СДПУ(о) за «неправильну» поведінку під час «Помаранчевої революції».

При новій владі чотири роки працював начальником головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації. У грудні 2010 року став радником луцького міського голови Миколи Романюка.

Незважаючи на те, що його час від часу смикають в ЗМІ через історію з музичною школою – він незворушний, і не дає коментарів.

№ 54 Сашко Положинський, фронтмен гурту «Тартак», 39 років

Цього волинянина знає не тільки молодь, а й старше покоління. Лідер музичного гурту «Тартак», шоумен Сашко Положинський, попри те, що вже давно живе у Києві, часто буває у рідному Луцьку.

Свого часу він був одним із найактивніших організаторів молодіжних тусовок у Луцьку – влаштовував концерти, був ведучим, грав у КВН та, звісно, займався своїм гуртом.

Нині «Тартак» – один із найпопулярніших непопсових музичних гуртів України. Колектив вже має сім альбомів. Саме з «Тартака» вийшли ще одні відомі волинські музиканти – Валентин Матіюк та Андрій Самойло із гурту «Бумбокс».

До всього, Положинський відомий своєю патріотичною громадською позицією, яку він неодноразово засвідчував у текстах своїх пісень та під час публічних виступів. Так, пісня «Я не хочу» став неофіційним гімном Помаранчевої революції, а написані у співавторстві з Андрієм Підлужним пісні «Не кажучи нікому» та «Лицарський хрест» є одними із небагатьох популярних сучасних композицій, присвячених українським повстанцям.

№ 55 Микола Жулинський, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, президент Міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство», 71 рік

Микола Жулинський – один із найвизначніших уродженців історичної Волині, академік, директор Інституту літератури НАН України. Одне слово – особистість колоритна, яскрава й потужна.

А ще він – літературознавець, критик, академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка. А ще – син своєї землі, який справді ніколи не забуває про рідний куточок. Саме йому на історичній Волині вдалося відродити найдавніший український виш – Острозьку академію, створити у Луцьку Волинський державний (зараз національний) університет імені Лесі Українки, де він очолював Наглядову раду.

У своїх рідних Новосілках, що в Демидівському районі Рівненської області, академік опікується будівництвом православного храму, в Києві спрямовує діяльність МГО «Волинське братство» у конструктивне русло.

Отчий край Микола Григорович представляв і в парламенті (впродовж 1994-1998 років), отримавши мандат довіри саме від лучан. А працюючи на посадах віце-прем’єр-міністра й головуючи у Національній раді з питань культури і духовності при Президентові України та в Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка, він робив усе можливе, аби підтримати найталановитіших носіїв української духовності.

№ 56 Віталій Кварцяний, футбольний тренер, депутат Луцької міської ради, 58 років

Найодіозніший футбольний тренер України, лучанин Віталій Кварцяний – людина знана не тільки у своєму місті. Його персона цікава не лише прихильникам футбольного клубу «Волинь», якому Кварцяний присвятив добрячу частину свого життя.

Утім минулоріч усіх, хто цікавиться футболом, шокувала звістка про відставку Кварцяного з посади головного тренера ФК «Волинь». Та і для нього самого, схоже, таке рішення нового керівництва клубу стало несподіванкою.

Але футбольні експерти кажуть, що без роботи тренер не лишиться. Тим часом Кварцяний став експертом програми «Профутбол», що виходить на телеканалі «2+2».

Не варто забувати й про те, що у 2010-му Кварцяний став депутатом Луцької міської ради від «Фронту Змін». І хоча активним депутатом він не є, втім на сесії час від часу з’являється й «гаряче слівце» може сказати.

№ 57 Лариса Соколовська, заступник луцького міського голови, 56 років

Заступник луцького міського голови Лариса Соколовська може вважатися одним з високопоставлених довгожителів на Богдана Хмельницького, 19. Вона працювала першим заступником при попередньому міському голові Шибі, зберегла свою посаду й при Романюку.

Сфера роботи Лариси Миколаївни – робота комунальних підприємств міста, серед яких є і «Луцькводоканал», і «Луцьктепло». А відтак і контроль за використанням коштів, комунального майна та їх оперативної діяльності.

Ларису Соколовську називають людиною Єремеєва, адже до приходу заступником в команду Шиби вона була головою правління ВАТ «Волиньгаз», коли це підприємство ще контролювалося групою компаній «Континіум».

№ 58 Віктор Олійник, народний депутат України («БЮТ-«Батьківщина»), 39 років

Один з найсумлінніших і водночас найскромніших народних депутатів із Волині. «Тимошенківець» Віктор Олійник працює у комітеті з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тому основна його тема – чорнобильці.

Цей народний депутат регулярно зустрічається із виборцями Володимира-Волинського і Нововолинська, до нього на прийоми завжди приходять люди, яким потрібна допомога.

Хоча кожному нардепу дають житло, у Києві він не оселився – як і раніше, мешкає у рідному селі Льотниче Володимир-Волинський району, приїздить сюди у вихідні.

Така відповідальна депутатська робота дає привід думати, що в разі його балотування до парламенту по «мажоритарці» на цьогорічних виборах волиняни зможуть зробити його депутатом повторно.

№ 59 Василь Слапчук, письменник, 51 рік

Український письменник Василь Слапчук відомий далеко за межами Волині. Філолог за освітою, він знайшов себе у літературній творчості. Цей волинянин – автор низки книг поезій, прози, критики та есеїв. Крім того, Слапчук пише книги і для дітей.

Він є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, має звання «Заслужений діяч мистецтв України», отримав низку літературних премій.

Також Слапчук воював у Афганістані, де був тяжко поранений. Брав участь в одній із п’яти наймасштабніших військових операцій, що проводилися радянськими військами на території Афганістану у провінцїї Нангархар, отримав контузію.

Слапчука вшанували земляки – віднедавна він має звання «Почесний громадянин міста Луцька» та «Почесний громадянин Волині».

№60 Олег Величко, президент ВАТ «Корпорація «Аверс», 60 років

Власник телекомпанії «Аверс» просто не може бути невпливовим. Адже саме він вирішує, як, коли і кого показати у кращому чи гіршому світлі, саме від нього залежить – критикуватимуть чи ні його журналісти владу, опозицію, правоохоронців тощо.

А від того, як ти виглядатимеш на найрейтинговішому каналі Волині – хоч і одному з дуже небагатьох – залежить багато що. Тому бути в неприятелях Олега Величка некомфортно навіть міським головам.

І попри те, що телекомпанія «Аверс» славиться своєю гостротою та подекуди невиправданою суб’єктивністю, волиняни, які дивляться цей телеканал, довіряють йому і навіть часто звертаються із проханнями допомогти у вирішенні власних проблем.

Тому усі, хто розуміє впливовість телевізійних новин, мусять так чи інакше знаходити спільну мову з Олегом Величком.

№61 Василь Байцим, заступник луцького міського голови, 41 рік

Подейкують, що молодого і перспективного Байцима, на той час ТОП-менеджера «Ківерціспецлісмашу», до ВО «Батьківщина» залучив тодішній керівник обласного осередку цієї політичної сили, «промисловий» заступник голови ОДА Микола Косенко.

Вже й перебування Миколи Тихоновича на цій посаді призабулось, а без Василя Федоровича нині важко уявити економічні управлінські блоки Луцької міськради і Волинської облдержадміністрації.

Останні роки Байцим регулярно переміщується поміж обома цими управлінськими структурами так, що у багатьох складається враження про його незамінність та унікальність.

Василь Байцим належить до найбільш модерних і «просунутих» управлінців. Активна присутність в інтернеті, вміле оперування макроекономічною риторикою, міжнародні контакти посадовця насправді формують відповідне враження.

Найбільший дискомфорт для Василя Федоровича на державних посадах викликає розмір зарплати, можливо, тому одним із напрямків його роботи завжди залишається сприяння громадським структурам у підготовці та реалізації грантових проектів і залучення до цієї діяльності родинного кола.

№ 62 Сергій Ковальчук, генеральний директор ПП «Укр-Петроль», 54 роки

Волинський нафтовий магнат з Володимира-Волинського Сергій Ковальчук, за різними оцінками, входить до когорти найбагатших людей області. Адже сфера його бізнес-діяльності, за різними даними, стосується нафтової торгової компанії «Укр-Петроль», кондитерської та швейної фабрик, агробізнесу та власної цегельні.

Цей бізнесмен робив заявку і у нардепівське крісло, беручи участь у мажоритарних перегонах 2002 року та набравши 22,5% голосів. Нині він активний громадський діяч та публічний благодійник. Не виключено, що у подальшому його захоплення не обмежуватимуться великим бізнесом, а й торкатимуться великої політики.

№ 63 Володимир Никитюк. директор ТзОВ «Ніко», депутат Луцької міської ради, 54 роки

У тих, хто особисто не знає Володимира Сергійовича, може скластися хибне враження, що його вплив зводиться лише до сфери земельних відносин у діяльності Луцької міськради.

Насправді в роботі вже другого поспіль скликання цього самоврядного органу частенько трапляються рішення, результат розгляду яких може передбачити винятково Володимир Никитюк. Власне, не лише передбачити, але й змоделювати, організувати і забезпечити «правильний» розгляд.

Суттєвий фінансовий ресурс, помножений на природню дотепність та специфічний життєвий досвід, відкривають Володимиру Сергійовичу двері багатьох кабінетів і серця багатьох посадовців.

Небагатослівний публічно, Никитюк може успішно знаходити спільну мову з ключовими фігурами різних політичних таборів – від Олександра Турчинова до Сергія Ківалова, від Бориса Клімчука до Богдана Шиби. Такі контакти дозволяють йому зазвичай проходити «між краплями» чисельних конфліктів та криз, сприяючи розвитку свого бізнесу та відстоюючи інтереси партнерів чи замовників.

№ 64 Лариса Івшина, головний редактор газети «День», 51 рік

Уродженка волинського селища Локачі Лариса Івшина вже п’ятнадцять років очолює щоденну газету України «День», що має один з найбільших тиражів у державі.

Видання вважають зразком якісної української преси, що спеціалізується на суспільно-політичній тематиці, а також висвітлює історичні події, культорологічну тематику, участь України на міжнародній арені.

Газета має репутацію видання з власною позицією «для тих, хто думає». У цьому в багатьох аспектах «День» завдячує саме головному редактору Ларисі Івшині. Відтак її поважають політики, прислухаються представники інтелігенції, на неї рівняється журналістський пул.

Своїм впливом цей учасник рейтингу завдячує власній посаді та професійним якостям. Втім, авторитет Ларисі Івшині додають її родинні зв’язки, а саме впливовий чоловік – колишній прем’єр-міністр України та очільник СБУ Євген Марчук.

№ 65 Іван Сидор, головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні, 68 років

Очільник обласної клінічної лікарні Іван Сидор, хоч і родом із Львівщини, але вважає себе волинянином, бо живе тут із 73-го року.

Заслужений лікар України керує головним медичним закладом уже близько 25 років, тому іншого керівника на цій посаді чимало його підлеглих просто не уявляють. Останнім часом обласна лікарня Волині дійсно почала кардинально змінюватись – нове обладнання, чисельні ремонти, непогане фінансування.

Відомо, що Сидор свого часу володів мережею аптек «Сальве», хоча згодом продав цей бізнес. Та подейкують, що нині він все-таки займається аптечним бізнесом, маючи кілька власних аптечних пунктів у своїй лікарні.

У політику Сидор зараз не рветься, хоча «підводні течії», очевидно, йому добре відомі. Так, у 2004-му він не з власної ініціативи став довіреною особою Віктора Януковича як кандидата у Президенти України. Однак, кажуть, сам підтримував Віктора Ющенка.

Сам себе називає демократом і переконує, що відстоював демократію ще тоді, коли був депутатом Верховної Ради СРСР.

№ 66 Петро Верзун, голова громадської організації «Фонд місцевого розвитку», 34 роки

Хоча Петро Верзун очолював департамент соціальної політики Луцькради і є відомим кваліфікованим юристом, втім його впливовість в першу чергу відчувається на рівні громадського сектору.

Він є головою громадської ради при Луцькому міському голові – структури, яка висловлює колегіальну думку кращих представників громадськості у різних напрямках з важливих для міста питань.

Голова громадської організації «Фонд місцевого розвитку» стояв на початку активного розвитку «третього сектору» на Волині. Адже саме він 1999 року став одним з ініціаторів створення Асоціації захисту прав молоді Волині.

Організація за роки своєї діяльності виявилася однією з найактивніших, впровадила більше 50 проектів, співпрацювала як з українськими, так із зарубіжними донорами, випускала газету для молоді «Ініціатива» та стала поштовхом для розвитку молодих людей у напрямку політики, юриспруденції, журналістики та громадського життя.

№ 67 Олег Кіндер, ковельський міський голова, 51 рік

Олега Кіндера можна назвати одним з найуспішніших «тимошенківців» краю. В умовах програшу в низці виборчих битв восени 2010-го він вийшов незаперечним переможцем: виграв вибори мера й отримав абсолютну більшість своєї політичної сили у міській раді.

Ковель – друге після обласного центру місто Волині. Місто з вигідним географічним розташуванням. Важливий міжнародний транспортний вузол. Але не тільки.

Ковель – один з головних плацдармів майбутніх виборчих боїв Ковельського виборчого округу на найближчих виборах до Верховної Ради, у які, схоже, має намір вв’язатися і Кіндер, аби скласти конкуренцію діючому нардепу-регіоналу, брату голови Ковельської райдержадміністрації Григорію Смітюху.

Такі плани – одна з причин неспокою ковельського мера. По суті, його стосунки з керівництвом області – у стані позиційної війни. Губернатор Борис Клімчук раз-по-раз привселюдно «шарпає» Кіндера за погані показники роботи, непорядок у земельних справах чи зарплатні борги.

Ускладнюють життя Олегу Кіндеру й на диво часті скандали: то хату йому спалять, то компрометуючі записи розмов в інтернет викладуть, то мало не у браконьєрстві звинуватять. Кіндер каже: то все політика. Або, як каже його партійний бос Анатолій Грицюк, – «пошлі методи», якими влада хоче скомпрометувати мера від опозиції.

№ 68 Єпископ Маркіян Трофим’як, голова Всеукраїнської Ради Церков, єпископ-ординарій Луцької дієцезії РКЦ, 64 роки

Єпископ Маркіян Трофим’як, безумовно, найавторитетніша людина з-поміж католицького світу області. Він вже протягом 21 року є ординарієм Луцької дієцезії Римсько-католицької Церкви, працює над відновленням сакральних пам’яток, порозумінням між конфесіями та користується неабиякою повагою серед вірян.

Втім сфера його впливу не обмежується областю. Завдяки особистим якостям, притаманній йому толерантності у висловлюваннях і водночас непохитній роботі в інтересах та рамках принципів римо-католицької церкви єпископ Маркіян тричі займав посаду заступника голови конференції Римсько-католицьких єпископів України. А нині є відповідальним за зовнішні зв’язки Римсько-католицької церкви в Україні.

Фактично, з його вуст озвучується позиція римо-католиків України з приводу важливих для життя суспільства речей. Наприклад, на парламентських слуханнях укінці 2011 року саме він озвучував позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, в яку входять 19 членів та репрезентують вірування 95% вірян України.

№ 69 Василь Зінкевич, народний артист України, 66 років

Хоча Василь Зінкевич і народився на Хмельниччині, втім волиняни гордяться ним, як своїм. Саме в Луцьку минула значна частина його життя, тут він тривалий час очолював популярний ансамбль «Світязь», був його солістом.

Зінкевича називають видатним тенором, спів якого знали і любили у всьому Радянському Союзі. Нині ж він виступає рідко – популярна музика тепер зовсім інша.

Василь Зінкевич має звання «Народний артист України» та «Герой України», є лауреатом Шевченківської премії. Чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики ХХ століття.

Саме Зінкевич у 1971 році став героєм першого українського музичного телефільму «Червона рута», у якому він виконав однойменний хіт Володимира Івасюка.

Того ж року цю пісню Василь Зінкевич успішно виконав разом з Назарієм Яремчуком і Володимиром Івасюком на підсумковому концерті телевізійного конкурсу «Пісня року» у Москві. Пісня посіла перше місце, принесла молодому колективу величезну популярність і звучала по всій країні.

№ 70 Богдан Шиба, депутат Луцької міської ради, 50 років

Колишній міський голова Луцька тепер, звісно, не настільки впливовий, як раніше. Нині він займається здебільшого громадською діяльністю та є активним депутатом Луцької міської ради.

Втім, будучи мером обласного центру Волині, Шиба, безумовно, нажив чимало потрібних зв’язків. Він має добрі стосунки із віце-спікером парламенту Миколою Томенком. Разом з ним він займається різноманітними культурницькими проектами.

До всього, відомо, що Томенко клопоче за повернення Богдана Шиби до лав «Батьківщини», хоча волинські «тимошенківці» все ніяк цього не хочуть.

№71 Ігуменя Стефана (Валентина Бандура), настоятелька Свято-Успенського Святогорського Зимненського старопігійного жіночого монастиря Української православної церкви, 52 роки

Цю жінку небезпідставно вважають однією з найвпливовіших духовних особистостей Української православної церкви Московського патріархату, – ігуменя Стефана особа непублічна, але з серйозними зв’язками.

Коли, починаючи з 1992 року, вона почала опікуватись одним із найдавніших в Україні монастирів у Зимному, він нагадував сміттєзвалище. Та монастир відреставрували, залучивши мільйони гривень, і тепер там не тільки блискуча обитель для черниць, але й офтальмологічний центр, у якому безкоштовно приймають столичні професори, до яких неможливо потрапити простим людям.

У обителі – чимало добровільних і багатих спонсорів. Кажуть, що ігуменя Стефана не досягла б такого авторитету, якби не володіла рисами «політика від церкви» та справжнім чоловічим характером. Хто спілкувався з ігуменею, відзначають – вона наділена неабиякою харизмою.

У настоятельки - впливові друзі. Вона особисто знайома з Леонідом Кучмою та Віктором Януковичем, в хороших стосунках з Юрієм Бойком, Віктором Балогою, Ігорем Бакаєм, Віктором Медведчуком. До слова, у Медведчуків навіть гуляла на весіллі і є їх кумою.

Ігумені неодноразово пропонували балотуватись і до Верховної, і до Волинської обласної рад. Проте та поки відмовляється. Минулого року настоятельку Свято-Успенського Святогорського Зимненського ставропігійного жіночого монастиря Президент України відзначив орденом княгині Ольги II ступеня. У документі зазначається, що цієї нагороди ігуменя Стефана удостоєна, зокрема, за «високу професійну майстерність».

№ 72 Михайло Савчак, голова Волинської обласної організації Спілки журналістів України, 58 років

Спілка журналістів України – не зовсім те об’єднання, яке захищає права журналістів і бореться за свободу слова. Будучи спадкоємницею спілки радянських журналістів, ця структура продовжує в собі берегти звичку «дружби» з владою, аніж об’ктивнішої до неї опозиції.

Очільник волинського осередку спілки – теж типовий її представник. Останнє десятиліття радянської влади на Волині Михайло Савчак займався питаннями преси та ідеологічної роботи у райкомах і обкомі Комуністичної партії України. А з 1991 по 2007 був редактором-співзасновником газети «Волинська реклама».

Встиг попрацювати і у владі: з жовтня 2007-го по червень 2008 року він – начальник управління інформації та зв’язків з громадськістю Волинської обласної державної адміністрації.

Сьогодні волинський осередок Спілки журналістів об’єднує в собі багатьох іменитих і авторитетних «акул пера» краю. В тому числі має свої «первинки» і в районах. У поєднанні з цілковитим порозумінням з владними структурами це й робить Михайла Савчака тим, з ким варто рахуватися. І невисокий авторитет Спілки серед частини журналістів, а також не особлива популярність газети «Діалог», редактором якої Савчак є, – невелика тому перешкода.

№ 73 Сергій Слабенко, депутат Волинської обласної ради, 46 років

Стрімкий і для багатьох несподіваний злет «не третьої, але й не четвертої» людини в бізнес-групі «Континіум» у парламентське депутатське крісло під прапором Блоку «Наша Україна» у 2002-му році може залишитись найбільшим політичним досягненням Сергія Слабенка.

Після того була не надто яскрава, але старанна й активна парламентська каденція, небезболісне «розлучення» з «Континіумом», спроба розбудувати власний бізнес, далекий, звісно, від масштабів того ж «Континіуму» і депутатство в облраді.

Сергій Іванович залишається послідовним опозиціонером, але, тримаючись за напівмертве політичне «тіло» «Нашої України», він має невисокі шанси потрапити в «прохідну» частину перспективного виборчого списку і ще менші – бути висунутим в якості узгодженого кандидата від КОДу. Хоча ґрунтовність і наполегливість Слабенка можуть черговий раз здивувати експертів-скептиків, а його політична кар’єра отримати новий, непрогнозований сьогодні імпульс.

№ 74 Станіслав Ющик, заступник голови-керівник апарату Волинської облдержадміністрації, 53 роки

Фізика за освітою, заступника голови облдержадміністрації та керівника апарату Волинської облдержадміністрації Станіслава Ющика називають вірним слугою начальства та закостенілим чиновником.

Справжній клерк, «білий комірець» й організатор почав свою солідну діяльність в органах влади на початку 80-років в апараті виконкому Ковельського райради народних депутатів. З того часу він практично не змінював сфери своєї діяльності, а його вплив лише збільшувався. Виключеннями можна назвати лише 2002 та 2005 роки, коли через конфлікти з керівництвом був змушений піти до Центру зайнятості та згодом працювати на «Континіум».

З настанням президенства Віктора Януковича Станіслав Ющик знову відчув себе у сідлі держслужбовця. Нині він наглядає за робою фактично усіх чиновників облдержадміністрації, має вплив у питаннях кадрової політики, представлення до нагород чи видачі премій. Його відповідальність – це також моніторинг настроїв населення по відношенню до дій влади, збір внутрішньої інформації та усі «закулісні» політичні розмови.

№ 75 Сергій Сафулько, адвокат, голова ради адвокатської приватної компанії «Конфідент», 64 роки

Юрист, про якого всі чули, але нечасто бачать на публіці з доброго дива. Засновник приватної адвокатської компанії «Конфідент».

Заступник голови президії Волинської колегії адвокатів, член Вищої ради юстиції, Заслужений юрист України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «Видатний адвокат України». Ось такий оберемок впливових нагород та регалій.

Цікавий факт його біографії (а відтак – свідчення сили характеру): Сергій Сафулько був серед тих адвокатів, які ініціювали і відстоювали права громадян, котрих насильно вивезли в роки війни у Німеччину, на відповідні компенсації. Чимало людей отримали кошти, хай і невеликі. Роз’яснення адвоката були вагомими, коли люди отримували земельні паї.

Незважаючи на високі гонорари, у адвокатській компанії «Конфідент» надають безкоштовні усні консультації і письмові документи щодо соціальних питань.

Щоденна професійна газета «Юридична практика» в 2007-му році серед десяти найбільш авторитетних юристів України назвала і Сергія Сафулька. На сторінках обласних друкованих видань адвокат активно консультує з правових питань. Сергій Сафулько – знаний поціновувач книг. Що й казати – думка такої людини – таки має вагу.
Теги: ТОП-100
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
ТОП-100 впливових людей Волині: 51-75
22 березня, 2012, 17:57