«Любов допомагає всі труднощі долати»: як волинянка на інвалідному візку зуміла двічі стати мамою

Тетяна і Олександр Дмитруки із села Шменьки, що на Ратнівщині, упродовж 13 років разом долають найважчі випробування долі.

Дівчина, яка самостійно не могла й кроку ступити, росла без тепла і любові, пізнала материнське щастя, - пише газета Волинь-нова.

Писав до президента, щоб допоміг поставити Тетяну на ноги

Тетяна Дмитрук ще змалку страждала від важкої форми дитячого церебрального паралічу, довго боролася, щоб народити первістка. І майже у 40 років подарувала життя ще й донечці. Це справжній материнський подвиг, бо шлях до родинного щастя у Тетяни був важким і довгим.

На лікування й реабілітацію, яких гостро потребувала в ранньому віці, у багатодітної сім’ї не було коштів. Стан дівчинки погіршувався, вона була зовсім безпомічною. Змиритися зі своїм каліцтвом Таня не могла. Підлітком перейшла жити до бабусі, а після смерті старенької залишилася у її напіврозваленій хатині під опікою молодшої сестрички.

"У нас чомусь більшість людей думає, що такі, як я, не мають права на щастя. І коли ми зустрілися із Сашком, коли зрозуміла, що кохаю його, то всі сприйняли це в штики. Моя родина, сусіди казали: "Яке заміжжя? Здорові в дівках сидять, а ти куди пнешся?" — ​згадує Тетяна.

"І рецидивістом мене обзивали, і в міліцію «здавали», ніяк не могли повірити, що нормальний здоровий хлопець ожениться з дівчиною в інвалідному візку. І досі, хоч ми вже 15 років у шлюбі, чуємо людські пересуди. Коли газета «Волинь» уперше розповіла, як народилася наша сім’я, в яких важких умовах ми починали спільне життя, — відгукнулися і влада, і небайдужі люди, підтримали нас і морально, і матеріально. У нашу любов повірили. Та, зрештою, я ж не був якимсь заїжджим чужинцем. У Шменьках мав тітку, до якої я навідувався з Криму, де тоді проживала наша сім’я. Побачив Таню — і не зміг її забути. Листувалися. Відчував, що я їй потрібен, що вона чекає. Не відразу прийняв рішення, але за якийсь час зрозумів, що саме Таня має бути моєю дружиною", — зізнається Олександр.

Чоловік спочатку дуже вірив, що зможе вилікувати кохану. Возив її до лікарів, до народних цілителів, чув обнадійливі прогнози і сумніви щодо діагнозу ДЦП, мовляв, можливо, у ранньому дитинстві Таня мала травму хребта і в спеціалізованому центрі реабілітації могли б їй допомогти. Тоді усі говорили й писали про клініку Козявкіна у Трускавці. Але курс реабілітації у ній коштував стільки, що молодому подружжю довіку було не стягнутися. Саша намагався знайти вихід.

"Після Помаранчевої революції ми дуже вірили Віктору Ющенку. Вирішили написати йому листа. Але, як виявилося, в Адміністрації президента ніхто нашого звернення не читав, відправили в область. А в Луцьку теж нікому до нас не було діла, ще й звинуватили, що посміли звертатися у столицю", - розповідає чоловік.

«Найболючіше було чути: «А нащо вам ще й діти?»

Інвалідний візок — єдина можливість для Тетяни вирватися з чотирьох стін дому на вулицю, побути поміж людей. Але час від часу «сідають» акумулятори. Тож доводиться просити, щоб їх замінили. Іноді справа затягується на місяці. Тому подружжя дуже сподівається, що в ОТГ зважать на цю проблему.

Про щастя батьківства подружжя мріяло давно. Але спочатку мусили подбати про нормальні житлові умови. Нинішній їхній будинок колись належав тітці Олександра і потребував серйозного ремонту. Кошти на підведення газу передали віруючі однієї з протестантських церков із Луцька, допомагала і районна влада, і громада села. І кредити довелося брати, й економити на всьому. Зате зараз у Дмитруків тепло, затишно. Прибрано так, що й не в кожної здорової господині побачиш.

"А мій Саша все вміє. І з чоловічою роботою, і з жіночою справляється. І закрутки на зиму маємо, і торт він спече, і печиво. Мене вишивати навчив, аби не було нудно сидіти", — з гордістю каже Таня.

"Як уже на голову в будинку не капало, коли призвичаївся з усіма хатніми обов’язками справлятися, тільки тоді ми зважилися мріяти про поповнення сім’ї. Зрозумів, що зможу і Таню, і дитину доглядати, проконсультувалися з лікарями, вони дали добро. Але дружина не могла завагітніти, бо мала серйозну проблему зі щитоподібною залозою — вузлуватий зоб, який був уже такого розміру, що вночі почала задихатися. Поїхали до Луцька в обласну лікарню, там сказали, що без операції не обійтися. Залишити Таню в стаціонарі надовго я не міг, сама вона зовсім безпомічна. Пощастило, що лікар погодився видалити той наріст лапароскопічним методом — і вже через 3 дні нас виписали додому", — добрим словом згадує спеціаліста Олександр.

І коли дружина вперше завагітніла, Дмитруки ретельно виконували всі рекомендації медиків.

Про це розповів завідувач пологового відділення Ратнівської лікарні Анатолій Омелянчук: "Усі працівники наші вболівали за це подружжя. Було помітно, що дитинка їхня дуже бажана, довгождана. З огляду на проблеми зі здоров’ям майбутньої мами, я сам стежив за перебігом вагітності. Але, на жаль, новонароджена дівчинка мала важку ваду серця і лікарі-неонатологи врятувати її не змогли".

"Охрестили донечку, назвали Богданкою, а душа її янголятком відлетіла. І знаєте, що найболючіше? Дехто «співчував» мені, заспокоюючи так: "А нащо вам ще й діти? Чоловікові і з тобою клопоту вистачає...", — витирала сльози Тетяна, розповідаючи про найсокровенніше.

Згодом Бог таки подарував їй материнське щастя. Синочка назвали Сашею, щоб ріс таким сильним і добрим, як його тато. Дякувало подружжя своїм кумам, друзям, які часто виручають у господарських справах.

"Як чоловік із Сашунею в лікарні лежав, то моя сестра — багатодітна мама — кидала все й приходила з іншого села мене доглядати. І чоловік не стосильний, буває, прихворіє. Але ніколи на падаємо духом, любов допомагає всі труднощі долати. Тож коли я знову відчула, що при надії, всі були щасливими — і малий наш синочок, і ми обоє", — ясніє усмішкою жінка.

Усупереч прогнозам «доброзичливців», які лякали ускладненнями й загрозами для мами й дитини, маленька Мілана, як і старший братик, з’явилася на світ шляхом кесаревого розтину здоровою і красивою.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!