Фотовиставка Анни Лучії Лобос

Мене звати Анна Лучія Лобос. У лютому мені буде 24 роки.

Я народилася в Аргентині, утім майже все дитинство провела у Канаді. Жила в Україні, а саме в Луцьку, протягом останнього року, де проходила стажування за програмою молодіжної волонтерської організації YMCA. Зараз я в Іспанії і не впевнена, де буде мій дім у найближчому майбутньому. Проте планую здійснити паломництво до Індії, де я завжди мріяла побувати.

Я почала фотографувати, коли мені було 17 років. Мій перший фотоапарат – дешева «мильничка», яку мені хтось подарував. Я не думала про те, що я знімаю, всі знімки робила імпульсивно, фотографувала те, що викликало в мене якісь емоції.

Перша світлина, яку я зробила, – тінь на стіні мого двоюрідного брата, який курив і пив чай мате. На знімку – лише його профіль і спеціальна кружка з трубочкою для мате.

Я не впевнена у тому, чому саме мені подобається фотографувати. Наразі це для мене настільки природно, як, наприклад, дихати чи ходити, це просто частина життя. Без фотографування ніби чогось не вистачає.

Однак з плином часу і відповідно життя я зрозуміла, наскільки цінним може бути заняття фотографією. Знімки мають здатність переносити тебе у той момент, коли вони були зроблені.

Більшість світлин у цій фотовиставці зроблені в Україні. В Україні я відчувала себе дуже натхненною для того, щоб фотографувати. Це було місцем, де я була дуже «живою» і зарядженою енергією. Водночас тут я була вражена цілим всесвітом парадоксів і абсурду, яким він може бути.

Але й відчула найтепліші почуття. Спочатку може здатися, що Україна – зухвала, різка, холодна і нелюб’язна, але потім розумієш, що це країна, де люди можуть бути надзвичайно добрими і безкорисливими.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!