«Головне – не втрачати віру», – лучанка про свою невиліковну хворобу. ВІДЕО

27 травня – День боротьби з розсіяним склерозом. Волинь – серед областей-лідерів за захворюваністю.

Журналісти «Громадське. Волинь» вирішили з'ясувати, як живеться хворим на розсіяний склероз, чи дбає про них суспільство і влада.

Про невиліковне захворювання лучанка Віра Мацюк дізналася у 27 років. Болі в ногах змусили здорову до того молоду жінку йти до лікарів. Спочатку медики поставили неправильний діагноз. Відтак лікування було марним. Згодом, діагноз розсіяний склероз став для жінки вироком. Їй пожиттєво дали інвалідність. Вона, спробувавши офіційну медицину, кинулась по костоправах і ворожбитах. Але і це результату не дало. У 30 років жінка перестала ходити. Згодом відмовили і руки.

За словами Віри Мацюк, вона впала в депресію і протягом 9 років навіть не виходила з квартири. Ненавиділа людей і образилась на весь світ, – розповідає жінка. Боялася бути у суспільстві. Не працювала і відповідно не заробляла коштів. Соціальні працівники навідалися лише раз. Просила матеріальної допомоги в обласній і міській радах. Давали по 100 гривень. Та й то, після обстеження умов її життя. Це було емоційно важко для й так нездорової людини. Жінка перестала звертатись за такою «допомогою».

Зараз їй допомагає син і друзі з християнської церкви. Віра Мацюк каже, що у Луцьку не дуже подбали, аби люди з обмеженими можливостями могли відчувати себе повноцінно. ЇЇ тішать нові тролейбуси, які дозволяють візочникам користуватися громадським транспортом без сторонньої допомоги. А от щодо пандусів, то їх мало і часто вони зроблені лише про людське око. Попри низку життєвих труднощів, Віра Мацюк радить усім хворим на розсіяний склероз не втрачати віри.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!