вхід реєстрація

Мер Луцька заявив про шантаж

Мер Луцька заявив про шантаж
Луцький міський голова Микола Романюк заявив, що його шантажував депутат Луцькради Рустам Дячук (на фото).

Про це мер Луцька повідомив 26 червня під час сесії Луцькради, коли обговорювали звіт фінансово-господарського стану Луцького підприємства електротранспорту.

У депутата Рустама Дячука було чимало зауважень до роботи підприємства, а також до роботи його керівника – Івана Грицанчука. Мовляв, той, маючи куди більшу зарплатню, ніж його попередник, гірше справляється з керівництвом комунальним підприємством.

Після обговорення питання луцький міський голова Микола Романюк повідомив свою позицію щодо претензій Рустама Дячука: «Пан Дячук шантажував мене, що якщо ви не поставите мене директором підприємства, то 40 автобусів не вийде на маршрут».

Дячук факт шантажу спростовував і розповів, що у травні 2011 року міський голова просив його «уступити посаду керівника «Луцьктепло», а взамін обіцяв призначити на посаду керівника ЛПЕ.

Міський голова такі слова ні спростував, ні підтвердив. Лише додав, що історія всіх розсудить. А Грицанчук назвав Дячука одним із тих депутатів, «хто у кулачки працює проти підприємства».

Раніше на підприємстві повідомляли про те, що Луцьке підприємство електротранспорту є збитковим, бо змушене виплачувати борги та обслуговувати автобуси в неналежному технічному стані.

А депутат Андрій Осіпов висловлював припущення, що директор Луцького підприємства електротранспорту призначений на посаду, аби лобіювати інтереси кредитора ЛПЕ – компанії «Богдан-лізинг».

Додамо, що нещодавно водії відмовилися виходити у рейс на несправних тролейбусах.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Цікаво, а той, хто писав оце - прочитав написане?
Відповісти
ничего нормальний дерибан грошей посад не дивуе а дивуе та туписть з якою вони це демонструють невже думають що вси тупи
Відповісти
Приємно дивитись, як основні дерибанщики ЛПЕ сваряться. А чи буде третя сторона, яка обох виведе на чисту воду?
Відповісти
Шановні читачі. Маю намір офіційно роз’яснити свою позицію та поведінку під час пленарного засідання. За освітою я юрист, а тому прекрасно знаю:
Відповідно до підпункту б, пункту 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є депутати місцевих рад.
Як депутату міської ради мені відповідно до ст. 7 даного закону забороняється входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями
(частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Як щодо колишнього начальника управління транспорту та зв’язку Луцької міської ради, (звільнився за власним бажанням 31 серпня 2012 року) відповідно до вимог ст. 10 вищезазначеного закону діє обмеження, а саме:
«Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або
місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:
1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій».
Тому, як колишній начальник управління транспорту та зв’язку міської ради, а тим паче, як депутат я не маю законного права обіймати посаду директора Луцького підприємства електротранспорту.
Якщо про це не знає Романюк М.Я. то я знаю добре, а тому і назвав його брехуном. Оскільки жодних дій, та розмов щодо призначення мене на посаду директора вищезазначеного підприємства не вів, тим більше в даний час, тоді коли воно знаходиться на межі банкрутства.
Все набагато простіше і банальніше виглядає.
До 31 травня 2011 року я займав посаду директора ДКП «Луцьктепло». Термін дії контракту закінчувався 31 грудня 2012 року. Не спромігшись усунути мене з посади за сприянням прокуратури, яка в березня 2011 року порушила кримінальну справу по факту розтрат коштів (декілька епізодів), хоча відповідно до роз’яснень Верховного Суду Україні, кримінальні справи за економічні злочини повинні порушуватись відповідно особи. Прокуратура на протязі року аж до квітня 2012 встановлювала а хто на ДКП «Луцьктепло» підписав договори та платіжки, Романюк М.Я. за допомогою інших осіб намагався вирішити питання з посадою.
Нарешті 30 травня о 21 год. особисто зателефонував і попросив зустрітися. Навіть прислав службовий автомобіль.
Під час розмови в кабінеті Романюк М.Я. ніяковів і ніяк не міг внятно сформувати свою думку. Потім попросив уступити посаду в замін на будь-що в тому числі і на посаду директора Луцького підприємства електротранспорту. Мотивував тим, що ми команда. Я погодився. Після цього ми ще довго розмовляли, в тому числі і про перспективи виходу ЛПЕ з кризи. Навіть більше – Романюк М.Я. пообіцяв посаду заступника міського голови.
Наступного дня, а це була сесія, Романюк М.Я. попросив мене приїхати раніше. В розмові він просив тимчасово зайняти посаду начальника відділу транспорту, щоб сприяти ЛПЕ. Я знову ж погодився.
Саме тоді в червні 2011 року ЛПЕ отримало 18 автомобільних маршрути з них 11 постійних і 7 тимчасових. Буквально за декілька днів було залучено понад 140 орендованих транспортних засоби ( по 100 гривень орендної плати з автомобіля щоденно).
В той же період розпочалися перемовини з керівництвом «Богдан лізинг» щодо оплати. Навіть тоді на зустрічі Романюк М.Я. представляв мене як майбутнього керівника ЛПЕ. Напевно певному колу осіб не сподобалась моя позиція щодо перегляду умов договору (хоча Байцим взагалі пропонував повернути їм автобуси). Через деякий час виплила інша кандидатура – Грицанчук І.І.. Було підписано додаткові угоди і кошти попливли на «Богдан лізинг» тільки за 2012 рік 3,4 млн.гривень – всі до копійки, що заробили на оренді. (в загальному орендовані автобуси за 2011 – 01.06.2013 років сплатили ЛПЕ орієнтовно 7 млн. гривень).
В липні 2011 року вступив в дію Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».
А далі ще краще. У зв’язку з відсутністю у Романюка М.Я. будь якого бачення та політики в розвитку пасажирських перевезень, розкиданням обіцянок, що в подальшому переросли в конфлікти (в тому числі щодо переносу зупинки навпроти адміністративного суду, що на вул.Словацького) ЛПЕ почало втрачати маршрути – станом на 01.01.2012 р. їх було вже 14.
Політика Романюка М.Я. в період 2010 – 2011 років була – невтручання в спори між перевізниками щодо маршрутів, при цьому забувалось, що в судах оспорюються рішення конкурсного комітету та виконкому. Це автобусні маршрути №№ 2, 12, 8, 10, 11, 16, 19, 22. В судових засіданнях представники виконкому (юридичного відділу) не приймали участі тобто самоусунулись.
З запровадженням диспетчеризації (встановленням GPS навігації) також цікава історія. Я пропонував на встановлення автокомп’ютерів, що давало змогу в подальшому підключати обладнання – озвучування зупинок, в тому числі і на моніторах, відеонагляд (камери спостереження) за поведінкою в салоні щодо псування майна, поведінкою водіїв тощо. Також приєднання обладнання по підрахунку пасажирів (це давало б можливість здійснювати моніторинг цінової політики (встановлення тарифів). Саме такі пристрої на даний час запроваджені в Європі. І такі пристрої стояли в автобусах маршрутів №№ 15 і 15а тільки їх розікрали.
Однак, моя пропозиція не була сприйнята і в результаті встановлював хто, що хотів. В тому числі Грицанчук І.І. спочатку погодив у Байцима В.Ф., а потім у Романюка М.Я. обладнання яке не підходило до системи «Візор».
В результаті як підприємством, так і підприємцями було викинуто на вітер понад 80 тис. гривень, а з Луцьким підприємством електротранспорту розірвано постійні договори. Хоча це вже було після того як я звільнився.
Я вказував особисто міському голові на дії директора ЛПЕ і на наслідки. Однак зі сторони Романюка М.Я. рішучих дій не прослідувало. Крім голосування особисто та його групи за зняття мене з посади голови постійної депутатської комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, екології, транспорту та енергозбереження та голосування за призначення Голєвої О.В..
І причиною мого звільнення за власним бажанням слугувало саме відсутність будь якої свідомої позиції щодо транспортних перевезень у Романюка М.Я. як міського голови.
Як наслідок у Луцького підприємства електротранспорту станом на 01.01.2013 року було 11 автомобільних маршрути із них тільки 1 постійний - № 32, який було величезними зусиллями відстояно. Однак втрачено маршрут № 9. При цьому конкурсний комітет безпідставно зняв ЛПЕ з усіх інших маршрутів (з тих які до недавно обслуговував). На цьому виконком заробив на ЛПЕ близько 20 тис. гривень за участь в конкурсі. (звукозапис можете послухати в управлінні транспорту).
Я особисто за підписом Грицанчука І.І. готував звернення до виконкому щоб не вводили в дію рішення конкурсного комітету. Однак Романюк М.Я. навіть не спромігся винести звернення на засідання, а задовільнився банальною відпискою.
Наступним кроком було виключення мене з конкурсного комітету по перевезенням.
З 03.07.2013 року рішенням виконавчого комітету ЛПЕ позбавлено ще двох автобусних маршрутів. На даний час підприємство не взмозі повною мірою обслуговувати навіть ті маршрути які залишились. Більша половина власних автобусів стоять під забором, а орендних недостатньо. Так на автобусному маршруті № 29 з кінця квітня їздить тільки 1 транспортний засіб із 7, також не забезпечено всіма автобусами маршрути №№ 25, 32 та інші.
У свій час і зараз я настоював на розробленні комплексної схеми транспорту, розроблення якої передбачено ДБН Б.1-2-95 і яка являється частиною Генерального плану міста. З цією метою понад 2 роки тому Романюк М.Я. створив навіть робочу групу для визначення технічних даних. Хоча і віз понині там. Бо йому не цікаво щоб було чітко визначено розв’язки, парковки, ремонт доріг, встановлення світлофорі тощо. Навіть гроші передбачили ( сумі 500 тис. гривень), однак вони пішли Луцькому підприємству електротранспорту на придбання польських тролейбусів.
Хоча в дійсності ці тролейбуси спочатку мали прийти на ЛПЕ як спонсорська допомога від одного з кандидатів в депутати. Так, Байцив В.Ф. домовився в Любліні про придбання 10 тролейбусів. Звозив туди Романюка М.Я. домовились. Оплатити погодився меценат. Але тут взнав про це виробник тролейбусів в Луцьку. Підняв шум, відчитав Романюка М.Я.. Той як завжди сказав, що це не він і «злив» Байцима В.Ф., якого депутати поставили навіть на звіт. Почалися замітки в пресі. Благодійник відмовився оплачувати (оскільки не зрозумів що відбувається). Однак потрібно було спасати «честь перед закордоном» і тому кошти Романюк М.Я. здійснив оплату за рахунок підприємства та за рахунок міського бюджету. Однак не дотримався процедури держаних закупівель.
Тому я вказував і вказую, що в тій ситуації яка склалась на підприємстві електротранспорту повна вина міського голови Романюка М.Я., як особи, яка відповідно до контракту є «управляючим майном територіальної громади». Саме він призначив на посаду директора некомпетентну особу. Грицанчук І.І. сам зізнався в цьому під час звіту, що не мав відношення до перевезень і знав специфіку роботи підприємства електротранспорту.
Тож потрібно було так докеруватись обом, що навіть під час селекторної наради голова обласної державної адміністрації Клімчук Б.П. привселюдно вимагав від Романюка М.Я. клатви, що кошти, які надійшли з Державного бюджету в сумі 900 тис.гривень, як субвенція, підуть виключно на виплату заробітної плати.
Ось така моя історія співпраці з Романюком М.Я. і хай Господь розсудить. І якщо я написав неправду хай Романюк М.Я. скаже що це не так, а клятву в нього вже і без мене вимагали.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час