Луцьк: минулий і сучасний. ФОТО

На кінець ХІХ століття у Луцьку стали брукувати вулиці, запустили процес електрифікації, почали думати над благоустроєм.

У Луцьку визріла окрема «каста» новочасних шляхтичів епохи модерну – зазвичай це були єврейські родини. Вони зазвичай і забудовували місто дуже гарними будівлями на центральних вулицях, пишуть Хроніки Любарта.

Одна з таких – будівля Кронштейнів, де зараз медичний коледж на Лесі Українки. Її можна розгледіти на багатьох знімках доби, але на одній із найцікавіших в кадр потрапили міські автомобілі Луцька того часу.

Будівлі на вулиці Словацького, одразу за нинішнім драмтеатром, теж збудовані ще до Першої світової війни. Сецесійні, вони стали б дуже гарним доповненням до архітектурного «обличчя» сьогоднішнього міста. Якби збереглися. Натомість бачимо зараз скляні бандури.

А це вже (нижче) вулиця Шопена, яка «за царя» звалася Таборовою. У цій будівлі, коли австрійці захопили Луцьк у 1915 році, розміщувався штаб армії. А ще тут «австріяки» складали карти.

А це вигляд вулиці Шосейної (тепер Лесі Українки).

Мало хто знає, що будівля, в якій зараз виступає театр «Гармидер» (районний будинок культури на Ковельській), будувався як склад для ячменю. Тут же укладали угоди з купівлі-продажу великих партій. На фасаді будівлі під номером 13 був напис «Торговый домъ. Братья Ждановы въ Москвѣ. Покупка ячменя».

Буремні часи Першої світової змінили не одну владу в місті. Були тут спочатку російські імперці, що зрозуміло. Потім деякий час австрійці. Далі настали часи УНР. Короткий час містом розгулювали родоначальники світового пролетаріату – більшовики. Замінили їх німці. Ну, а завершили цей парад недовговічних правителів поляки. Волинь стала частиною відновленої польської держави – Другої Речі Посполитої. У 1926 році в Луцьку встановили навіть пам’ятник загиблим бійцям польської армії, які боролися за місто з, як було написано на самому постаменті, «червоною дичиною», тобто з «красними».

Луцьк був містом воєводським і через це мав бути wspanialym. І справді, багато споруд того часу сьогодні є чудовими пам’ятками архітектури: Волинський краєзнавчий музей, «Дім офіцерів», головпоштамт, Укртелеком, Національний банк, урядова та офіцерська колонії, СБУ, будинок з Меркурієм тощо.

У 1926 році відкрили залізобетонний міст імені Казимира Великого. Потім на ньому поставили погруддя 4 польських письменників, творчість яких пов’язана з Волинню.

Та епоха, міжвоєнна, була не тільки чудовою, з точки зору архітектури, а й загрозливою, з точки зору націоналізму і міжнаціональної нетолерантності, які панували у Європі того часу. Це означає, що, наприклад, українським і білоруським націоналістам в Польщі жилося несолодко. «Наші» грішили атентатами, влада ж кидала тінь на всіх українців.

Попри це віддамо належне тій добі – Луцьк дуже розвинувся і під кінець тридцятих справді став гарним воєводським містом. Те, що характеризує Луцьк того часу з позитивного боку, це безумовно функціоналізм. Першою спорудою цього стилю стала державна гімназія імені Тадеуша Костюшки. Зараз це один із корпусів СНУ імені Лесі Українки на вулиці Винниченка.

Стиль набув дуже гарних прикладів реалізації в житловій і громадській забудові Луцька – пройдіться лишень вулицями Ярощука, Бойка, Офіцерською, Будівельників.

Важливо, що саме в міжвоєнний період замок Любарта був укріплений і не завалився. Це допомогло потім, у 1960-х роках, почати його масштабну реконструкцію і реставрацію.

Короткий період війни не будемо описувати, бо тема вимагає, щоб про неї іншим разом сказати окремо. Фактично, далі настала епоха «совка». Цікаво, що всі влади, які почергово панували на наших землях, тлумачили історію і сучасність дуже догматично. Це вже потім у Європі з’являться витязі постмодерну, для яких найвищою сутністю стане космополітизм. А раніше – дастьбі. Для влади царату всі ми були «русскими». Для поляків – kresy wschodnie. Українська влада, за описами істориків, коли прийшла в Луцьк під час Першої світової, змінила таблички з назвами вулиць на таблички із синьо-жовтим тлом (так ось звідки у нас традиція малювати жовтою і синьою фарбою паркани на знак вияву патріотизму!).

Для «совєтів» існував світовий пролетаріат, робочий клас. Що було раніше – то все вплив «буржаузно-поміщицької Польщі», від колоніального гніту якої треба звільнятися. Наприклад, знищити всі «польські» пам’ятники Луцька. Ініціатива називалася «звільни себе від розуму». На жаль, сьогодні робимо те саме. Якщо українці, литовці, євреї, поляки, білоруси боролись за щось власне своє, а не радянське, то були «буржуазні націоналісти» і баста.

Будували Луцьк у другій половині ХХ століття за радянським баченням. І, о, диво, не все було потворним. Ось вам гідні захоплення приклади сталінського ампіру (будівля і майдан Обкому), ось гарні зразки радянського модернізму (драмтеатр, Промінь, Будинок мисливців, кінотеатр «Зміна»). Будували мости.

На Радянській їздили такі затишні автобуси.

На місці Театрального майдану був парк. В 1950-ті збудували вхід з корінфськими колонами.

Великою містобудівною акцією було влаштування нового парку на місці колишньої річки Глушець. Ось яке вийшло поєднання поколінь на одному фото.

Універмаг прожив тільки 50 років.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!