вхід реєстрація

Викладач луцького вишу колекціонує краватки

Викладач луцького вишу колекціонує краватки
Викладач електротехнічних дисциплін Луцького національного технічного університету Олександр Бондар колекціонує чоловічі краватки. Його колекція уже налічує близько трьох тисяч експонатів.

Серед них є багато краваток спортивної, новорічної, мультиплікаційної та інших тематик. Окрім того, Олександр Бондар є автором чотирьох навчальних посібників з теоретичної електротехніки та понад 50-и наукових та науково-методичних публікацій. Цікавиться він політикою, мистецтвом та літературою. Пише вірші і деякі з них, наприклад, «Луцький вальс», «Ой для чого, берізко», «Осінній романс» та інші покладені на музику і виконуються.

Як розповідають на сайті ЛНТУ, фахівець з виховної роботи Олександр Бондар часто виступає перед молоддю з бесідами на патріотичні теми, організовує волонтерські поїздки й бере активну участь у концертних програмах перед воїнами АТО у військовому шпиталі, у геріатричному пансіонаті, у будинку малюка, у реабілітаційному дитячому центрі.

Ось що розповів про історію краваток Олександр Микитович.

Початком історії краваток у Європі вважають другу половину ХVІІ століття, коли в ознаменування перемоги над Османською імперією в Париж прибув полк хорватських вояків. Хорватські офіцери носили на шиї яскраві шовкові хустинки, які дуже швидко зацікавили допитливих парижан. Французи, вказуючи на них, запитували – що це таке? Хорвати ж, не знаючи французької мови, думали, що їх запитують – мов, хто ти, і відповідали – хорват. Так ця хустина отримала свою назву від французького «Croates» (Хорват). У більшості європейських мов ця назва в дещо різних написаннях залишилась до цих пір. Невдовзі цей модний предмет зацікавив самого Людовіка ХVІ, який мав славу великого модника, і незабаром ним був заснований полк «Королівських Cravattes», відмінною регалією солдатів цього полку була все таж хорватська хустина. Невдовзі подібна хустина із шовку на шиї швидко стала модною.

Повернувшись у 1660 році до Англії із заслання, Карл ІІ привіз із собою це нове слово в моді, так краватка опинилась в Англії. Згодом якраз ця країна внесла неоціненний вклад у розвиток краваток.

У кінці ХVІІ століття новий предмет одягу почав входити в моду повсюдно в Європі, де чоловіки й жінки стали носити шматки тканини на шиї. Чоловікам потрібні були великі зусилля і багато часу для того, щоб зав’язати краватку і привести її в належний вигляд. В 1975 році появився новий тип краватки «Stocks» – як невеликий шматок мусліну, обгорнутий кілька разів довкола шиї і застібнутий шпилькою. У часи носіння перук нашийні хустинки стали великими і громіздкими і, як правило, вони зав’язувались спереду великим бантом, тоді появилась і пришпилька. У такому вигляді краватка залишилась приблизно до 1850 року З початком індустріальної революції краватка дещо спростилась, стали з’являтись нові форми, зокрема «Ascot» і краватка-метелик, які збереглися до нашого часу.

У другій половині ХІХ ст. нашийна хустина – краватка – вже нагадувала сучасну краватку. Тоді ж її стали називати краваткою-самов’язкою. З часом увійшли в моду чоловічі сорочки з комірцями і краватки стали зав’язувати вузлом нижче підборіддя, а її довгі кінці звисали на накрохмалену сорочку. Власне в той час краватка стала такою, якою ми її знаємо сьогодні. Слід відмітити, що без подальшого поширення моди на носіння краваток в Англії, навряд би вони набули те значення, яке вони мають у сьогоднішній діловій моді. В Англії носіння краваток було зведено в ранг високого мистецтва, а джентльменам пропонувалось біля сотні різноманітних методів їх зав’язування. Вважалось також, що найбільш серйозною образою для чоловіків може стати висловлювання з приводу його краватки, «образу від якого можна було змити лише кров’ю».

У сьогоднішньому вигляді краватка з’явилась лише у 1926 році в Нью-Йорку, коли підприємець Джерсі Лангедорф пошив і запатентував свою «ідеальну краватку», зшиту із трьох тканин, викроєних навкосяк.

Подібний крій сприяв еластичності краватки, вона не перекручувалась і завжди приймала свою попередню форму. Наслідком цього патенту стало повсюдне витіснення поперечних краваток у смужку, косу клітинку чи «пейслі». Ці рисунки стали основою для англійських клубних і котедж-краваток, які дають можливість своїм власникам таким способом повідомляти про їх приналежність.

Назва «галстук» у російській мові утворилась від нідерландського «halsdock» і німецького «Halstuch», що означає «нашийна хустина».

Якщо раніше краватки мали більш практичне застосування, то нині це ознака ділового стилю. Такий елегантний аксесуар тепер носять не тільки чоловіки, а й жінки. Причому, останнім часом використовують краватку не тільки для офіціозів. Ще одне застосування знайшли їм і світі моди. Так, краватки лягли в основу сучасної колекції одягу викладачки кафедри дизайну Луцького НТУ Анни Дідух.
Теги: ЛНТУ
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
крутий викладач, молодець
Відповісти
В палітехе всі преподи не від міра сего. Особливо на кафедрі палітології
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час