«Їх ми з честю поховаємо, а завтра підемо в бій»: Луцьк попрощався з воїнами Павлом Хомиком та Віктором Коханюком

Сьогодні, 2 квітня, у кафедральному соборі Святої Трійці прощалися із двома військовослужбовцями з Луцька – 22-річним Павлом Хомиком та 58-річним Віктором Коханюком.

Обоє Героїв загинули під час виконання бойових завдань на Миколаївщині.

Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, виголошуючи промову після звершення заупокійного богослужіння, зауважив, що Україна не претендувала на чуже, ми просто хотіли бути щасливими в себе, на своїй Батьківщині. Але ми маємо війну і вкотре проводжаємо своїх Героїв в останню дорогу.



«Цей храм останнім часом наповнюється подібними богослужіннями. І ми знаємо на це причину – на нас зрадливо напали російські фашисти. Одні – під час другої світової війни напали раненько. І ці теж саме зробили», – сказав Михаїл.

Він також додав: «Приходять на думку слова з історії двадцятого століття. У Берліні після того, як перемогли німецько-фашистських загарбників, кожен розписався на стінах Рейхстагу. Написав своє ім’я, місто чи село. Я впевнений, що скоро настане мить і імена Віктор і Павло будуть написані на кремлівській стіні. Ми їх там увіковічнимо, не лише тут на цвинтарі чи у храмі молитовно. Ми там напишемо імена, імена тих, хто віддав свої життя, щоб інші були щасливими на своїй Батьківщині Україні. Але ця мить ще не настала, ще триває війна. І ми милимося, щоб меншими жертвами, втратами і стражданнями вона завершилася. Бо війна завжди кровожадлива».



Священнослужитель наголосив, що «їх ми з честю поховаємо, а завтра підемо в бій», щоб перемогти зло, перемогти ворога, перемогти рашиста.

«Ми їх переможемо, сумнівів нема. Молимося за одне – аби найменше жертв, аби найбільше наших воїнів повернулися додому», – сказав владика.

Щирими та теплими словами про свого тата поділилася його донька Яна Коханюк:

«Тато пішов на війну добровольцем. Він – колишній військовий ще за радянських часів. Він завжди був за Україну та з Україною в серці. І якби мені зараз не було важко, я хочу написати цей пост, щоб всі ви знали про мого Тата. Який був моєю гордістю ще далеко до війни. А тепер він ще більша моя гордість і дуже велике моє горе. Він пішов захищати нас, щоб ми жили і жили у вільній щасливій Україні. Я хочу вірити, що його жертва недаремна, як і жертва тисячі інших. Я хочу, щоб ви пам'ятали мого Тата усміхненим, завжди веселим, пjзитивним. Сильним духом, сміливим, люблячим. З його постійними жартами та анекдотами, з його піснями, його простотою та прямотою. Вічно заклопотаного і кудись поспішаючого, вічно в роботі. Завдяки йому в тисячах будинках Луцька і не тільки зараз тепло і є вода. Пам‘ятайте його… а я просто не хочу вірити», - написала Яна Коханюк на своїй сторінці у фейсбуці.



Загиблих військовослужбовців поховали на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа.

Вічна пам’ять та слава Героям!



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!