вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Там були великі ями, куди закидали сотні трупів», - священик розказав, як вижив під розстрілами у Луцькій тюрмі

«Там були великі ями, куди закидали сотні трупів», - священик розказав, як вижив під розстрілами у Луцькій тюрмі
Священик з Києва Борис Стасишин розповів, як йому вдалося врятуватися від розстрілу в Луцькій тюрмі.

Православного священика з Києва Бориса Стасишина заарештували співробітники НКВД. Звинуватили у зв'язках з ОУН. З початком нападу на Україну Третього рейху радянські силовики почали розстрілювати в'язнів. Стасишину пощастило вижити під розстрілами, - пише gazeta.ua.



"Перед самою війною ми побралися з дружиною, і мене "совєти" схопили. Сказали: "Ты враг народа". Я тоді працював на торговельній базі і мене арештували. Це сталося на свято Воздвиження, 27 вересня 1940 року. Тримали мене добу в обласному НКВД, а пізніше завезли до тюрми. Судили 23 лютого. Нас трьох із барака привезли до суду, і прокурор каже: "Він – бандит, має чорне піднебіння, попівське". Він давав мені 25 років ІТЛ – исправительно-трудовых лагерей. Адвокат встає (дякуючи дружині, вона найняла адвоката) і каже: "Так, заробити він заробив, але не 25 років". І я отримав 18. Мене судили за статтями 12, 14, 18 і дали також 33-ю статтю, за якою я не мав права жити в 39 областях Совєтского Союза", - розповів Стасишин у інтерв'ю Інституту національної пам'яті.

Священика тримали у Луцькій тюрмі. У камері сиділо 350 осіб. У самій тюрмі було 4,5 тисячі людей.

21 червня Стасишина виправдали за другою статтею. Але розпочали слідство щодо його причетності до ОУН.

"І мене завели у камеру свідчень. Я зайшов – сидять "старики" – які рік сидять у тюрмі і показують мені, щоб я зайвого не говорив. Кажуть: "Розповсюдилися язикаті люди з доносами. Ми чули слух про війну. Також прийшла до нас вістка, що з'явилися бандерівці. Якщо хто питає, ми кажемо, що ми українці, а бандерівців не знаємо. І до нас перестали мішатися". Я та ще двоє людей сіли, стали тихенько розмовляти, що робити далі. Я взяв простирадло і порізав ножем на широкі частини, щоб можна було обв'язатися: як куля попаде в коліно, то буде рана, а як попаде в живіт, то помру в муках", - каже він.

Тюремні вартові стали ходити з карабінами та револьверами. Місто почали бомбити.

"О четвертій годині знову бомбардування. І таке сильне, що відчинилися двері. З'явилося НКВД і почало стріляти по нас. За пару хвилин було 50 забитих людей. Ішов чоловік, йому потрапила куля в живіт. Я його одвів у кімнату, замотав його хусткою, а він кричить: "Забери мої золоті зуби!" Я кажу: "Чоловіче, лежи спокійно, ніхто нічого не буде забирати. А як будеш кричати, то заб'ють". Ми цю людину засунули в камеру. А в коридор хто вийде, того стріляють.

Нас викликали на подвір'я і всіх поставили на коліна. То були офіцери, медалей повно, і кажуть: "Ви – бандити. Нанесли великої шкоди тюремному майну, понищили двері". А під час бомбардування і справді все було понищено.

Я чую, щось пече в лице, дивлюся на дах, а там готуються стріляти. Я крикнув і кинувся під стіну, ліг. Бачу високо в повітрі літаки б'ються, а потім почалася страшна стрільба. Прибіг хлопець років 15-ти, йому куля потрапила, яка розривається, і він кричить: "Мамо, мамо!". Я йому кажу: "Лежи". Сам я боюся рухатися, а він пішов, не витримав, і кров з нього стекла.

Енкаведисти кричать: "Кто живой, поднимайся, иначе будем стрелять". Ми піднялися. Нас завели у велику камеру, яка по розміру була майже як церква. Туди священики приходили служити православним. Я бувало допомагав проводити службу. Ми так тісно були, що не мали, де присісти. Пригадую, я викурив 120 папірос, у мене нікотин із рота тік.

Пройшла ніч. Вони викликали, пальцем показували і ставили по дванадцять людей, по зросту. Нас повернули до камер і був наказ до вікон не підходити. Потім якийсь чоловік приходить і питає: "Хто є повар?" А хлопці знали, що вмію готувати, я їм за їжу розказував. І мене питають: "Ти повар?". Я кажу: "Так". – "А що ти вариш?" – "А що ти хочеш?" Вони ще десять людей забрали. І ми з камери до камери переходили, я записував, скільки залишилося. Залишилося тільки п'ятсот людей, решту постріляли. Із тих, хто залишився, на кухню взяли 25 людей. Зварили яйця, порізали хліб на чотири частини, і подвійну порцію цукру дали.

Можна було виходити в другий коридор, а через нього й на гору. Там були великі ями, куди закидали сотні трупів. Жінки-енкаведистки ходили, і як хто живий, то добивали.

Був наказ, кого судили по статті 54/2-11, має прийти на подвір'я до начальника тюрми. Я наче йду, але щось мене затримало. Назустріч – офіцер НКВД, мене за шиворот і каже: "Дурень, куди ти йдеш, ще буде тобі час". І я побіг назад. Упав, перехрестився і думаю, буду чекати. Раптово почали стріляти. Бачу троє синів священика, батько вже забитий лежить, а вони бігли, і кулі в них потрапили. То я сидів як заворожений.

Наступного дня, у середу, не стало в тюрмі енкаведистів. Не було що їсти, приходять люди і кажуть: "Пане Борисе, ми голодні". Кажу: "Почекайте". По обіді почалася страшна стрільба – німці довідалися, що тюрма спалена, знищена, і вони кинулися на амфібіях через річку, бо міст спалили. Кинулися до воріт, а ми почали кричати: "Не їдьте по людях. Вони закопані в землі". Німці кажуть: "Хто буде тікати – будемо стріляти. Всі хто є, сидіть у камерах".

Німці відпустили Бориса Стасишина додому. Він закопував євреїв, убитих нацистами.

"Загалом у Луцьку три тисячі євреїв розстріляли. Німці їздили на машинах, викликали їх і розстрілювали. Українці в той час сиділи по хатах, а потім закопували розстріляних. Проти євреїв українці з німцями не співпрацювали", - розповідає він.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Так, спочатку українці не хотіли співпрацювати з Польщею, пізніше вони вірили в радянський рад, і нарешті вони дали німцям вбивство та вбивство євреїв (української поліції) та поляків, чехів (воїнське вбивство) ... саме для "БЕЗКОШТОВНОЇ УКРАЇНИ" ... на трупах до кінця? Чи варто було це зробити? Скільки ще на 21-му столітті українці повинні померти на сході, щоб зрозуміти, що "зло спричиняє зло, рано чи пізно це повертається людям" !?
Відповісти
Останні статті
«Там були великі ями, куди закидали сотні трупів», - священик розказав, як вижив під розстрілами у Луцькій тюрмі
25 червень, 18:58