Чому лучани втратили найдавніший православний собор на Волині

Собор Івана Богослова розташований прямісінько посеред замку Любарта під металевим куполом. Історики вважають його основоположником архітектурних прийомів, виру політичного і громадського життя, князівських поховань, релігійних рухів, цінних археологічних артефактів і творів мистецтва.

Про це пишуть "Хроніки Любарта".

Так, після нападу козаків на Луцьк у 1648 році місто невдовзі зазнало нового лиха – нападу татар. Вони вдерлися у Верхній замок, понівечили і підпалили собор Івана Богослова. А все через те, що оборона замку була слабкою, матеріальне військове забезпечення – низьким. На відновлення храму з державного бюджету виділили 300 злотих, проте їх не встигли використати.

Як пишуть історики, православного єпископа Гедеона Четвертинського, фактично, вижили з Волині, і він переїхав до Києва. Тоді новим єпископом став Афанасій Шумлянський, який був таємним греко-католиком.

Таким способом на кінець XVII століття кафедральний храм Івана Богослова знову став греко-католицьким та стояв руїною ще дуже довго.

На зламі XVII-XVIII століть було немало буремних подій, пов’язаних із боротьбою православних та греко-католиків за єпископство. Король Август І і російський імператор Петро І листувалися щодо подій навколо посади луцького єпископа. Відбувалися і відверті сутички, коли єпископа Діонісія Жабокрицького намагалися викрасти з владичого дому поряд із церквою Івана Богослова. Через різні загрози єпископи не один раз втікали з Луцька.

Бурхливий період завершився у 1715 році, коли храм і єпархія остаточно стали греко-католицькими.

Історики припускають, що після 1715 року церкву відремонтували так, що суттєво змінився її зовнішній вигляд – на верхівку храму добудували бароковий купол. Цей вигляд і зафіксував, як вважають, тринітарський чернець на іконі святого Каетана (Ігнатія) середини XVIII століття з панорамою Луцька. Ікона цінна тим, що є першим відомим зображенням Луцька. Крім собору Івана Богослова, на ній автор зобразив вежі замків, кілька православних та католицьких храмів та північну забудову Окольного замку з річкою Глушець. Також детально виписаний на іконі монастир з костелом тринітарів у Луцьку.

Та близився кінець існуванню храму. Його спричинили ні набіги ворогів, ні міжконфесійні суперечності. Все сталося досить прозаїчно життєво. Періодичні руйнування і ремонти храму негативно вплинули на його міцність. У 1776 році єпископ Сильвестр Рудницький зініціював повне розбирання старовинних давньокнязівських мурів собору Івана Богослова. На місці старого храму він хотів спорудити новий, у кілька разів більший. Для нового собору уже встигли закласти фундамент і вимурувати стіни на півтора метри у висоту. Поряд із будівництвом навіть викопали криницю, щоб, як вважають, забезпечити процес водою. Проте несподівано єпископ помер наступного року. Після цього будівництво нової замкової церкви вже не проводили. Так і залишилися стояти просто неба напівруїни старо-нового собору.

Не в кращому стані були і луцькі замки. А пожежі кінця XVIII століття ще більш загострили занепад, ніби вказуючи тодішньому поколінню, що така історія тривати далі не може. Сталося ще більше – держава Річ Посполита, в основі якої лежала в тому числі і волинська земля, перестала існувати і була поділена між сусідніми імперіями. Волинь спіткала, як потім виявиться, не надто весела вдача.

Насамкінець, край приєднався до Російської імперії, що не тільки перервало європейські традиції краю, а й поглибило руйнування багатьох християнських святинь.

Тільки ближче до кінця ХІХ століття ситуація дещо вирівнялася і відновилося давнє Луцьке братство, яке прагнуло розвивати і відроджувати православ’я. Католицькі ж святині Волині зазнали набагато сумнішої долі.

Так собор у замку більше не відбудовували.






Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!