Загиблого під Волновахою комбата на Волинь привезли в дірявій труні

Рідні загиблого офіцера 51 Володимир-Волинської бригади Леоніда Полінкевича із Колок Маневицького району розповіли подробиці похорон бійця: з їх слів військові начальники не хотіли віддавати їм тіло чоловіка без показової панахиди.

Про це йдеться у матеріалі журналіста Василя Нагорного «Комбат, за яким плакали солдати», опублікованому 21 червня у газеті «Волинь-нова».

Нагадаємо, бій під Волоновахою, у якому загинуло 15 бійців 51-ї механізованої бригади, відбувся у ніч на четвер, 22 травня. Леоніда Полінкевича поховали у Колках 28 травня.

Сестра загиблого Світлана розповідає:

«Зранку 22 травня в Колках всі знали, що Льоні вже немає. Тато йшов на роботу, вітався з усіма, усміхався, а люди відводили погляди. Лише за кілька годин знайомий наважився повідомити йому страшну звістку. …Коли зайшла в селищну раду, мама лежала на підлозі, а батько враз почорнів»

«Я сама поїхала зустрічати Льоню в Рівне, батьки того всього не витримали б. Нам повідомили, що тіла прибудуть о восьмій ранку. Спека стояла неймовірна, а літак прилетів аж о 14:00. Нікого з високопосадовців з Києва не було, лише місцеві військові. Ми просили віддати тіла відразу, як прилетів літак, без панахиди. Місцеві офіцери погодились, але київські начальники не дозволили – таки провели показову панахиду і зняли сюжет для телебачення. З особистих речей передали лише три іконки й посвідчення. А куди зникли годинник і мобільний – невідомо», - розповіла сестра.

«Удома ми з батьками відкрили ту дешевеньку труну з сантиметровими щілинами, прикритими прапором України, щоб переконатися, що то наш Льоня», - пригадала вона.

Мама Леоніда Полінкевича Галина Андріївна розповіла:

«Льоню нам могли привезти ще 25-го числа, в день виборів, але то комусь в Києві було невигідно. Соромно за тих керівників, які не спромоглись приїхати зустріти хлопців у Рівне… А найбільше мене обурила труна, шпарини на якій довелося заклеювати скотчем, щоб люди, яких прийшло дуже багато, могли нормально попрощатися…»
«В останню путь проводили його не трасою, а тією дорогою, якою бігав маленький Льоня. Коли машина проїжджала повз дідову хату, де він народився, рідна тітка закричала: «Льоню, йди додому!!!». І машина в тому місці заглухла та вже не заводилась. Військові хлопці взяли труну, кажуть мені: «Йому так краще буде…»
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!