На Волині в офісному приміщенні відкрили мініготель для переселенців. ВІДЕО

Замість офісного приміщення – мініготель для внутрішньо переміщених людей. Підприємство, що працює на території Боратинської громади, віддало декілька поверхів для прихистку біженців.

Про це пише 12 канал.

На поверсі декілька кімнат. У кожній живуть сім’ї переселенців. Подружжя Петрових із невісткою та онуком приїхали з міста Добропілля, що на Донеччині. Перш ніж знайти прихисток тут, шукали його на Хмельниччині.

«Були в Кам’янці, десь 40 днів, але такого ставлення, наприклад, як тут, хоч я родом із Кам’янця, я там не побачив», – ділиться враженнями переселенець із Донеччини Олександр.

У Боратинській громаді родина Петрових знайшла не лише дах над головою, а й отримала матеріальну, медичну та психологічну допомогу.

«Сюди приїхали, фактично у неділю ми відійшли, а в понеділок нас взяли всі в оборот. І сільрада, і медична лабораторія. Допомога з усіх сторін», – каже Олександр.

«Фінансову допомогу нам всю допомогли отримати, оскільки ми за півтора місяця нічого взагалі не отримали, гуманітарну, продукти, речі», – додає Наталія.

Та найважливіше – дах над головою. Притулок для внутрішньо переміщених осіб, в якому нині живе родина Петрових, облаштували на одному з поверхів офісного приміщення підприємства «Волинь Трейд-Пак».

«Ми звернулися в сільську раду, сказали, що в нас є вільний поверх, ми його не здали в оренду. Офісні приміщення приблизно такі, як тут, і вони облаштували так, щоб люди могли там жити», – розповідає заступник директора ТОВ «Волинь Трейд-Пак» Сергій Шкадюк.

У Боратинській сільській раді кажуть: про те, як допомогти переселенцям, компанія «Волинь Трейд-Пак» перейнялася ще на початку повномасштабної війни. Продумали усе до дрібниць: де облаштували спальні, а де розгорнути їдальню. Решту питань взяла на себе Боратинська сільрада.

«Ми долучили місцеве населення, дали так званий клич у вайбері. І люди дуже сильно відгукнулися. Хто віз ліжка, хто ніс постіль, хто посуд, хто каструлі. Усе що можна», – каже заступниця начальника відділу ЦНАП Боратинської сільської ради Людмила Коваль.

Нині у притулку є усі комфортні для життя умови: пральна машинка, холодильник, мікрохвильовка, праска, Wi-Fi тощо.

«Повністю обладнана кухня, усі спальні місця. Є змінна постіль. Я думаю, що створені умови прекрасні для того, щоб тимчасово це все перебути і повернутися додому», – додає Людмила Коваль.

Окрім родини Петрових, нині у цьому притулку проживає ще 18 внутрішньо переміщених осіб. Ці люди днюють і ночують тут вже два місяці. Вони також із Донеччини. Кажуть: за місяці проживання у цьому притулку не платили ні копійки. Єдине, часом витрачаються на щось смачненьке.

«Вони продукти надають. В основному це каші, борошняне, а решту ми купуємо: м’ясо, ковбасу, овочі. Картоплю теж дають… Взагалі люди добрі, я таких ніколи не зустрічала. Оце ваше «добрий день» – всім підряд. Це взагалі», – висловлюється переселенка з Донеччини Лариса.

Про те, що хтось колись безплатно поселить їх у такі комфортні умови, зізнаються переселенці, і подумати не могли. Ба більше, додає пані Лариса, за два місяці проживання у цьому притулку, не було ні дня, коли хтось із Боратинської сільради не поцікавився потребами тимчасово проживаючих тут людей.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!